TOU

Черепаха і павук

Африканські казки

Сподіваюся, казка ця сподобається вам так само, як і мені, коли я почув її одного вечора від своєї матері. Ось вона.

В одній далекій-далекій країні, відстань до якої ви навіть уявити не мо­жете, жили черепаха й павук. У тій країні був страшенний голод, і черепаха завжди із заздрістю дивилася, як її сусіда десь бував і приносив додому їжу.

Якось, не витримавши голоду, пішла вона до павука і запитала:

-Де ти береш їжу, коли всі гинуть від голоду?

А павук їй на те:

-Я приношу їжу з городу одних злих господарів. Якщо хочеш, ходімо зі мною. Але гляди, не галасуй, коли ми туди заліземо.

Наступного ранку взяла черепаха торбу і подалася до хатини свого товари­ша, який уже її чекав. Ішли вони довго-довго, та нарешті таки дісталися до городу злих господарів.

Спочатку черепаха приглядалася, як павук виламує качани кукурудзи і вправно маскує місця злому, щоб господарі нічого не помітили, а потім мовч­ки і сама взялася до діла.

Дізнавшись, де павук дістає їжу, черепаха одразу перестала з ним дружити і на город уже ходила сама. Невдовзі вона так осміліла, що стала поводитися на чужому городі, як на власному.

Помітили господарі, що хтось чужий унадився до них на город, і поставили на городі опудало.

Наступного дня черепаха, як звичайно, напхала повну торбу і вже збирала­ся додому, коли це бачить — опудало. Повагалась якусь мить, а тоді підійшла й привіталася. Не почувши відповіді, привіталася ще й ще, а опудало все мов­чить. Черепаха вирішила, що воно з неї сміється, і спересердя гупнула його кулаком у спину, щоб помститися за образу, та так гупнула, що її передня лапа прилипла до спини, бо опудало було вимазане в смолу. Поки вона борса­лася, прилипли й інші лапи, та черепаха не злякалася. Навпаки, щосили силкувалася визволитися і кричала:

— От ти недотепа! Думаєш, якщо схопив мене за лапи, то вже все? Зате голова в мене вільна, нею я й захищатимусь.

Взяла і вдарила ненависне опудало. Голова її теж прилипла до опудала.

Прийшли наступного ранку на город господарі, бачать, що злодій — че­репаха, і понесли її до хати. Вирішили з’їсти злодійку під час найближчого свята, отож кинули її в горщик.

Напередодні свята господар разом із дружиною пішов на город по банани, наказавши дітям стерегти черепаху. На нещастя, батьки забули попередити дітей, щоб ті не носили черепаху до моря. Довелося кричати про це здалеку, але відстань була така велика, що діти не розчули, про що йдеться.

Цим і скористалася хитра черепаха.

-Ви дуже дурненькі діти,— сказала вона.— Хіба ви не чули, що вам велі­ли батьки? Віднесіть мене до моря, щоб я освіжилася і стала жирнішою. Тільки ні в якому разі не підносьте мене до вогню!

Черепаха говорила так переконливо, що її послухався б кожен. Діти анітро­хи не сумнівалися, що вона каже правду. Отож і віднесли її’ на берег моря!

Погравшись з ними, черепаха занурилась у воду і висунула звідти голову лише тоді, коли була вже далеко від берега. І зробила це вже, не граючись, а для того, щоб сказати:

-От яка я молодця! Коли б не була хитрою, зняли б з мене панцир та й повісили б сушити.

Відтоді і живе черепаха у воді. І це життя здається їй набагато кращим, ніж життя на суші.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.3 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – о. Чорний

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: