У прикмети вірити – удачі не бачити

В одному селі жив чоловік, який дуже шанував книги з астрології. Він суворо дотримувався всіх передбачень гороскопа. Зібравши трохи грошей, цей чоловік вирішив збудувати собі новий будинок. А оскільки він свято вірив у прикмети та пророцтва, то протягом цілого року вираховував, який день буде щасливим, щоб закласти новий будинок, і в які дні можна буде його добудовувати.

Нарешті він закінчив усі підрахунки. І вийшло, що першого року можна лише приготувати будівельний матеріал для нового будинку. На другий рік випадав лише один щасливий день, коли можна було вибрати місце для дому. На щасливий день третього року заклали фундамент будинку. У щасливі дні четвертого та п’ятого років поставили стовпи. У щасливий день шостого року звели дах над будинком, а на сьомий рік приробили до будинку сходи.
Будинок був готовий. З того дня, як його почали будувати, минуло сім років, і у господаря вже підріс семирічний син. Уся сім’я урочисто в’їхала у нове житло. А коли на землю опустилася ніч, усі спокійно заснули. Аж раптом серед ночі господаря розбудив невідомий голос.
– Зараз кину, зараз кину! – кричав хтось зверху.
Прокинулися й інші домочадці. І вони почули дивний голос, що все повторював:
– Зараз кину, зараз кину!
Всі дуже злякалися і більше не могли заснути. «Дурне знамення», — подумав господар будинку, і, коли настав ранок, він разом із сім’єю покинув новий будинок і повернувся до старого.

З того часу ніхто не наважувався жити у цьому будинку. Вдень тим господарювали сонце та дощ, а вночі стояла мертва тиша. Так проходили місяці та роки. Новий будинок пустував. Якось зайшли до нього переночувати два мандрівні монахи. Але страшний голос вижив і їх, і, не дочекавшись ранку, вони втекли.
І ось якось у хаті від негоди сховався бідний лісоруб. Він був такий бідний, що не міг звести навіть убогої хатини.
Сховавшись у чужому будинку від дощу та вітру, лісоруб загрівся і швидко заснув. Серед ночі пролунали крики: «Зараз кину, зараз кину!»
Бідняк прокинувся, схопився і закричав спросоння:
— Кидай! Кидай!
Варто йому крикнути, як його слова луною відгукнулися по всьому будинку, а на нього зверху посипалися золоті монети. Бідолашний дроворуб зібрав усі монети, а коли настав ранок, пішов до господаря і купив у нього новий будинок. А господар, який витратив так багато часу на будівництво нового будинку, так і залишився жити у старому.
Ось чому й говориться: «У прикмети вірити — удачі не бачити!»