Пастух і місяць березень

Три роки пас пастух череду в пана. І дав йому пан козу і цапа, вівцю і барана.
– Буду тепер сам на себе працювати. Маю свою череду – козу і цапа, вівцю і барана. Не буду більше наймитувати.
Годі розповісти як він піклувався своєю чередою. Травинку до травинки збирав, і приносив в куртці, бо не було в нього відра. А воду носив з далекого джерела, в своїй шапці, бо не було в нього відра. І ось пройшов рік, і коза принесла йому двох козенят, а вівця – двох ягнят. А ще через рік кожна з трьох кіз принесла по двоє козенят, а кожна з трьох овець– по два ягнятка.
Так і пішло, що не рік – росте і множиться череда в пастуха. Він став багатим, почав жити в новому великому будинку і з бідними сусідами вітатись перестав. Раніше пастух і пожартувати любив, і допомогти всім був радий, а тепер ходить надутий як індик, і все до себе щось шепче – лічить заробіток.

Якщо хто й чув від нього ласкаве слово, то були брати – місяці. Адже відомо, що яка погода надворі – такий настрій у пастуха. А звідки береться погода? Кажуть, що брати-місяці приносять її у кошику. Ось пастух і як міг старався задобрити їх. До кожного виходив на зустріч, вітався і низько кланявся і вихваляв. А коли похвалить то й просить те що йому потрібно. То йому місяць-травень повинен траву густішу і вищу виростити, то місяць-червень повинен спеку зменшити, щоб вівці не марніли, то місяць-січень – мороз притримати, щоб кози не мерзли. Попросить, і знову давай вихваляти. І як не дивно вірили брати-місяці, що він їх так любить, були до нього прихильні, і все що він просив – те й посилали.
Але найстрашнішим для пастуха був мінливий місяць-березень. Березень для худоби недобрий місяць. Полиє дощами, посипле градом, а то і голод нашле. Тому й улещував пастух місяць-березень найбільше за всіх інших.
Так було і того року, про який розповідається в цій казці. Як тільки настав березень, пастух взявся до вихваляння.
– Ти, місяцю березень, сильній і красивий. А довгий який! Не позмагається з тобою місяць-лютий! – Так хвалив його пастух, а березень уважно слухав.

Почнеться град, а пастуха стороною обійде. В сусідів половину худоби покалічить, а в пастуха всі цілі – цілесенькі. Розгуляється буревій. В сусідів всю худобу по горах порозкидає, а пастухову – збере до купи, ні одна не загубиться.
І ось майже пройшов березень, ще один день йому залишився, тридцять перший. І вирішив березень розгулятись вповні. Засвистів, завив по вовчому, закрутив хуртовину. Прокинувся пастух, виглянув у вікно і аж затрусився від люті. А коли вийшов то солодко посміхнувся, підлиза такий.
– Ну і жартівник же ти, березню. Люди на тебе зляться та ображаються. А я їм завжди кажу – дурні ви, як же не пожартувати такому богатирю, не погуляти на волі та на просторі.
Березню такі слова сподобались і він розгулявся ще більше. А ось і день закінчується, вечір надходить. А березень все ніяк не вгомониться. Пастух не витримав і показав своє справжнє лице.
– Чого ж ти казишся? Ти ж майже закінчився. Всім надоїв. Ти найгірший місяць, злий і капосний, пошвидше би вже забирався геть!

Почув це місяць-березень, і від люті в нього аж дух захопило, аж заметіль вляглась і вітер стишився. А коли опам’ятався, то вже й справд, і пора було йому йти геть. Взяв свої речі: завірюхи та вітри, ожеледиці та дощі, поскладав у кошик та й пішов геть. А на зустріч йому – квітень. Зустрілись вони опівночі на дорозі, а березень і каже
– Квітню, брате мій молодший. Віддай мені, будь ласка, свої три дні. Ти добрий і в тебе легкий характер, і свої весняні подарунки ти встигнеш роздати і за 27 днів.
Місяць-квітень і справді був добрим, та й для старшого брата нічого не жалів, він його любив і поважав за твердий характер.
Отож отримав березень від брата-квітня три дні у подарунок і взявся до справи. І здалось йому що того, що заховано мав в кошику, буде мало. Облетів миттю доли і гори, розбудив замучені зимовими трудами бурі, погнав грозові хмари з дощами та градами, над гнилими болотами підібрав лихоманку, і тоді кинув це все на пастухову худобу.
В перший день поливав їх дощем та бив градом, і третина череди загинула. На другий день послав березень бурі. Засвистіли вітри і розкидали худобу по скелях і урвищах, пропала ще третина. І в кінці напустив березень лихоманку. Так закінчив останній подарований йому день. А за ним прийшов весняний квітень. Він зігрів землю, виростив свіжу зелену травичку, подув теплими лагідними вітрами.
Але для чого тепер все це пастуху, якщо в нього залишились лише коза і цап, вівця і баран. З чого почав пастух, з тим і залишився.