TOU

Еней

Міфи та легенди Стародавнього Риму

Могутня і прекрасна дружина громовержця Юпітера, богиня Юнона, здавна ненавиділа троянців за нанесену їй царевичем Парісом образу: він присудив золоте яблуко не їй, володарці богів, а богині Венері. Крім цієї образи, знала Юнона і про пророцтво, в якому улюбленому нею місту Карфагену, багатому і славному своєю доблестю, за яке вона завжди заступалася, пророкувалася загибель від нащадків троянців, що вислизнули з зруйнованої греками Трої. До того ж і троянець Еней, який став на чолі мешканців Трої, що врятувалися, був сином Венери, яка перемогла Юнону в суперечці богинь за титул найпрекраснішої. Охоплена бажанням помститися за старі образи і запобігти майбутнім, богиня Юнона кинулася до острова Еолії, батьківщини хмар і туманів. Там, у незкінечній печері, цар вітрів Еол тримав закутими у тяжкі ланцюги: вітри і бурі. Вона попросила Еола, щоб він випустив на волю вітри і в страшній бурі потопив човни троянців. Еол покірно виконав прохання великої богині. Він ударив тризубом у стіну величезної печери вітрів, і всі вони з ревом і виттям вирвалися на морський простір, високо здіймаючи хвилі, зіштовхуючи їх одну з одною, наздоганяючи грізні хмари, кружляючи і розкидаючи човни троянців, як жалюгідні тріски. Еней, обійнятий жахом, дивився, як гинуть його товариші по зброї, як у безодні зникають один за одним троянські човни. Зрідка з’являлися на поверхні хвиль тонучі плавці, зірвані вітрила, залишки потрощених човнів. І все це без жалю поглиналося морською прірвою. Три човни були викинуті величезною хвилею на мілину, і уламки весел, щогли та трупи троянців були затягнуті піском, ще три — кинуті на прибережні скелі.

Володар морів Нептун, потривожений шаленим штормом, що розбушувався без його відома, піднявшись на поверхню і побачивши човни Енея, розкидані по хвилях, зрозумів, що це підступи Юнони. Потужним ударом тризубця він приборкав скаженство хвиль і безумство вітрів і з грізним окриком: «Ось я вас!» — наказав їм негайно повернутися в печеру до Еола. Сам же Нептун, промчавши хвилями в колісниці, запряженій дельфінами, заспокоїв схвильовану поверхню моря. Своїм тризубом зняв зі скель човни, що застрягли між ними, інші обережно зіштовхнув з мілини і наказав хвилям пригнати троянські човни до берега Африки. Тут стояло чудове місто Карфаген, засноване царицею Дідоною, що втекла з Сідона, де спіткало її тяжке горе — палко коханого нею чоловіка Сихея підступно вбив біля вівтаря її власний брат. Троянці на чолі з Енеєм висадилися на берег, привітно зустрінуті мешканцями Карфагена. Гостинно відчинила для них двері свого чудового палацу прекрасна Дідона.

На бенкеті влаштованому на честь врятованих троянців, на прохання Дідони Еней почав розповідати про захоплення, завдяки хитрощам царя Одіссея, Трої. Руйнування стародавньої твердині троянців і свою втечу з охопленого пожежею міста за наказом тіні Гектора, що з’явилася йому у віщому сні. Тінь Гектора наказала Енею врятувати від ворогів троянських пенатів ( статуетки богів- охоронців) і вивести з міста свого батька — похилого віку Анхіса і маленького сина Асканія-Юла. Еней описав схвильованій Дідоні страшну картину нічної битви у місті, захопленому ворогами. Коли він прокинувся від стогонів і брязкоту зброї, які чув крізь сон. Піднявшись на дах будинку, він зрозумів весь сенс згубного дару данайців (греків), зрозумів і страшний сенс свого сновидіння. Охоплений люттю, Еней зібрав навколо себе молодих воїнів і кинувся на один з грецьких загонів. Вигубивши ворогів, троянці одягли зброю греків і вбили багатьох, введених в оману цією хитрістю. Проте пожежа розповсюджувалася дедалі сильніше, вулиці були залиті кров’ю, трупи лежали на сходах храмів, на порогах будинків. Плач, крики про допомогу, брязкіт зброї, крики жінок і дітей – що може бути гірше! Полум’я згарища, що виривало з нічної темряви криваві сцени вбивств і насильства, посилювали жах і розгубленість живих. Еней, накинувши левову шкуру, посадив на плечі свого батька Анхиса, який не мав сили йти, взяв за руку маленького Асканія. Разом із своєю дружиною Креузою та кількома слугами він пробрався до воріт і вийшов з міста, що гинуло. Коли всі вони дісталися храму Церери, що стояв далеко на пагорбі, Еней помітив, що Креузи немає серед них. У розпачі, залишивши у безпечному місці своїх супутників, він знову пробрався до Трої. Там Еней побачив страшну картину повного розгрому. І його власне житло, і палац Пріама були розграбовані та підпалені греками. Жінки та діти смиренно стояли, чекаючи своєї долі, у храмі Юнони були складені скарби, награбовані греками у святилищах та палацах. Блукаючи серед обгорілих руїн, Еней невпинно кликав Креузу, сподіваючись, що вона відгукнеться. Він вирішив, що дружина заблукала в темряві, або просто відстала по дорозі. Несподівано перед Енеєм постала тінь його дружини і тихо попросила не журитися за нею, оскільки йому призначено богами царствувати на чужині, і дружина його має бути царського роду. Креуза, глянувши на Енея з ніжністю, заповіла йому турботу про маленького сина. Марно намагався Еней утримати її у своїх обіймах; вона розвіялася в повітрі, як легкий туман.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: