TOU

Сонечко повчає

Марія Дем’янюк

Мишко прийшов з прогулянки, пообідав і сумно дивився у віконечко та міркував: «Оце так! Щойно сонечко пестило мої щічки, його промінчики яскріли на снігу та бавилися зі мною. А тепер я не відчуваю того тепла на обличчі. І десь поділося те яскраве світло, від якого так хотілося співати й танцювати на білосніжному килимі». Ці тужливі думки перервав мамин голос. «Мишку! – казала вона. – Годі стояти біля вікна. Час відпочивати». Хлопчик кинув останній зажурений погляд у віконечко, похнюпився і побрів до свого ліжечка.
Сумні думки не покидали його довго, але згодом він задрімав. «Егей, Мишку! – кликало його уві сні Сонечко. – Де ти забарився? Я чекаю на тебе!». І воно дзвінко засміялося.
Малюку снилося, як вони з Сонцем гуляють у парку. І Сонце, показуючи промінчиками на деревцята, вкриті пухкою білою ковдрою, пояснює, де зеленоока ялинка, а де пухнаста сосна, де пишногрудий красень-снігур, а де весела синиця, вбрана у жовту сукню. А ще – який саме звір залишив сліди на засніженій стежині.
Отож Мишко пізнав багато нового.
Далі Сонечко сказало, що подорож закінчується, бо вже прийшов час прокидатися. На очах у хлопчика з’явилися слізки, що одразу помітило Сонце. «Не плач, Мишку! Ми незабаром зустрінемося. Виходь на вулицю!» – лагідно промовило воно. «Та ні, – ображено сказав малюк. – Ти мене не розумієш. Я плачу, бо ти не приходиш до моєї кімнати. А я чекав на тебе біля вікна». Тут Сонце знітилося і вирішило повідати хлопчикові правду. «Мишку, – тихим голосом промовило воно, – а скажи, будь ласка, коли ти востаннє протирав своє віконечко? Пил з меблів? Підлогу? Я не можу добратися до тебе!».
На цьому хлопчик прокинувся. Він стрімко зістрибнув з ліжечка й побіг до матусі. «Мамо, я займуся прибиранням», – скоромовкою сказав він. Згодом уся кімната наповнилася сяйвом. Сонечко зазирало через блискуче вимите віконце. Його промінчики відбивалися від чистої поверхні меблів і танцювали на вимитш підлозі. А Мишко милувався сяйвом, відчував привітний дотик сонця на обличчі та задоволено усміхався. «Тепер, – думав він, – у моїй кімнаті завжди буде прибрано і Сонечко часто в мене гостюватиме».

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Марійчині казки”
Марія Дем’янюк
Видавництво: “ФОП Цюпак”
м. Хмельницький, 2018 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: