Вірші про весну
Січовик Ігор Прокопович
Весна
Все у зелені довкола:
Пасовище і поле.
Мчать струмочки до ріки,
Ліплять гнізда ластівки.
І в сороки новина,
Сповіщає всіх вона:
Наближається ВЕСНА!
***
Березень
Що вище сонце – довші дні.
Зима ховається в барлогу,
А я сестрі своїй весні
Встеляю травами дорогу.
Ще не прокинувсь ліс від сну,
Ще ручаї стежки вивчають,
А вже берізоньки весну
Пташиним співом зустрічають.
* * *
Квітень
Я змалечку квіти люблю, як життя.
Їх знаю напам’ять, на дотик.
Вирощую, пещу, як мама дитя,
І дня не сиджу без роботи.
У домі без квітів, як без немовля.
Батьки в ньому, наче сирітки…
Я хочу, щоб наша планета Земля
Була дуже схожа на квітку.
* * *
Травень
– Я у весни – останній місяць.
Її я славлю, як поет.
І, мов художник-живописець,
Малюю травами портрет.
Ще й покриваю ніжним цвітом
Закучерявлені сади,
Щоб працьовиті бджілки дітям
Збирали сонячні меди.