TOU

Абетка-ярмарок

Ольга Павленко

— Ах, ароматна Аллина акація! — ахкала Андрійкові Анничка. — А адоніс, а айстри, а айва! Ах! Андрійко — анітелень.
— А аби ананас, апельсин, алича або абрикоси? Андрійку?!
— Атож!

Бичок — білий бочок

Біг бичок — білий бочок. Біг, брикав, буцався. Бачить: Бориско біля баюри байдики б’є. Бичок Бориска — буц! Бориско — беркиць! Бовть! Брьохкається, бідолаха! Блимнув бичок: біжить бабка Борискова.
— Бабко, бичок б’ється! — бідкається Бориско.
— Безсовісний бицюро, — безчестить бабка бичка, — бузувіре, бешкетнику! Бач, Бориска б’є, бандит білобокий!
— Буде Бориско байдики бити — буду Бориска буцати! — безстрашно бекнув бичок — білий бочок.

Вмій вгамуватися

Вчора Варвара варила вареники.
Вечеряти вкликала внука Валерика.
Весело взявся Валерик вминати,
Вишні в варениках вихваляти.
Вісім вмолов — втомився. Вмолов вісімнадцять — вдавився. — Врятуйте! — волає. — Води! Вмираю!
Валерика відливали.
Валерика врятували.
Він виправдовувався: “Вибачте, винен…”
Вперіщив Валерика Варварин віник.
Вчила Варвара вертлявого внука:
Вмій вгамуватися вчасно, вреднюко!

Горе-гості

Гусакові горе — грип.
Гуде голова, горло горить.
Гріє гусак грілку, гріється. Гуска голосить…
— Годі голосити, господинько, — гусак гримає. — Ген гості гукають.
Гусакові гості: голуб-гудун, галка-говоруха, гордий грак-грамотій, горобець-горопаха.
Гайда гусака гуртом ганити.
— Грип — горе?! — горлає грак. — Ганьба! Гарячим горохом грійся, гусаче!
— Гірчичниками, — голуб гуде.
— Горіхи, горіхи гризи! — галка гукає.
— Галушки гарячі гарно грип гонять, — горобчик гомонить.
— Горобина гарніше!
— Горицвіту гілочку!
— Гарбузи!.. Годину горлали.
— Го-го-го-о-о-о-оді! — гусак гогоче. — Голова гуде!..
— Геть. голодранці! — гонила гостей гнівна господиня. — Годі галасувати! Гусакові горе — грип! …Гріє гусак грілку, гріється.

Ґавин ґвалт

Ґава ґарбала ґрунт.
Ґазда ґаву — ґирлиґою!
— Ґвалт! Ґуля! — ґвалтувала ґава. — Ґиґну!..

Дідові дині

Доскоцький Дмитрик давно додивлявся до дідових динь.
— Дурнику, — докоряв дід Данило, — діждешся, достигнуть — допадешся! Дині добірні, дубівки — довіку дякуватимеш.
Дмитрик думав, дивився — довго дожидати. Діждався доброї днини, добрався до дідових динь. Добув добрячий десяток, дременув друзям дарувати. Друзі дякували. Дмитрик думав: “Дізнається дід Данило — досхочу духопеликів дасть”. Дід Данило дізнався. …Дає драла Дмитрик, дід доганяє, довгого дрючка держить.
Добіг Дмитрик додому, дрижить, діда дожидає. Друзі допікають:
— Добренькі дідові дині, Дмитрику?..

такЕ…

Загадка

Таке мале, таке смішне. Пухнате, біле, бородате Навмисне перейме мене, Обійде, озирне, нюхне, Брикне, ображене неначе, Заплаче:
— Ме-е-е!…

Єхидник

— Євгенку, Євка є?
— Немає, — єхидничає Євгенко.
— Євко, Євгенко є?

Журавлиха журиться

Жовторотий журавлик жадібно жував жувачку. — Журавлику, — журилася журавлиха, — жувачку жуєш? — Жалюгідний! Жуй жучків, журавлину, жабку жирненьку жуй. Жувачку жують жевжики. Журавлеві жевжиком жити? Жах!

Запіканка зачекає

Задумала зозуля збіжжя засіяти.
Задумати — задумала, зараз зробити забажала.
Злітала за зозулем, запропонувала.
Зозуль задумався.
— Зажди, зозулько, зятя закличу. Зять знаючий, зуміє зміркувати.
Зять зміркував:
— Зарано. Зима заходить. Зачекайте, заким зазеленіє.
— Зачекаймо, зачекаймо! — зозуль зрадів. Зійшла зима, зазеленіло.
— Засіваймо! — зозуля зозулеві.
Зозуль зашкрябав загривок.
— Знаєш, зозулько, збіжжя зачекає. Збираймося зілля заготовляти.
Закликали зятя.
— Зілля? — здивувася зять. — Зілля зелене, зачекайте, заким зацвіте.
— Звичайно, зачекаймо! — зозуль зрадів. Зацвіло зілля. Знову зозуля зачіпає зозуля. Зозуль завовтузився:
— Зілля зачекає, зозулько. Зроби зараз, зозулястенька, запіканочку з зозулинця.
— Запіканочку? — здивувалася зозуля. — 3 зозулинця? Зараз? Зачекало збіжжя, зачекало зілля — запіканочка завжди зачекає.

Розмовляли ягоди

Казали ягоди калини:
— Коли були ми молодими,
Ми білосніжними були.
Вітри квітками колихали,
Пелюстки бджоли цілували,
Дощами хмари поливали —
Ми стигли, рум’янішали.
Посохли трави, квіти щезли,
Ми задубіли, ми замерзли,
Ми думали: померли ми…
Коли морози повтікали,
Ми, навпаки, смачними стали,
Аби пташинки ласували
Мороженими ягідьми.

Ілюстратори

Індіанець і індієць,
І індус, і італієць,
Іскра, іграшка, іржа,
Іван-чай, інжир, ішак,
І індик, і індичата
“І” ідуть ілюструвати

Їжак-їздовий

Їжак їздовий, їжаченята їжака їдьма їдять:
— Їдьмо!..

Йойкало

— Йой-йой-йой! — йойкає Йосип.
— Йо-о-о-оду!..

Карась

Андрусь, Івась, Олесь, Юрась
Надумались купатись.
— Дивись! — кричить Юрась. — Карась!
Мабуть, кортить пійматись!
Андрусь, Івась, Олесь, Юрась
Пірнають, ловлять, місять грязь.
Карась дививсь, крутивсь, дражнивсь,
Всміхнувсь, тріпнувсь, подавсь кудись.
Лишень почулось звідкілясь:
— Пійматись? Зась!

Котик-куняйло

Котику, кінчай куняти:
Каруселі коник крутить,
Кришечки клює когутик,
Купаються каченята,
Квасять кролики капусту,
Каже казочку Катруся,
— Котику, кінчай куняти!

Липовий лин

Летить ліском лунка луна:
— Ледащо лис ловив лина-а-а!..
Лукаво лопотіли липи:
— Ловив лина?
Ледащо?
Липа!

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Абетка – ярмарок ”
Ольга Павленко
Видавництво: “Грані – Т”
2008 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: