Риб’ячі танці

Лев царює над лісами,

Над водами він царює,

Скрізь закони видає він

І усюди порядкує.

2

Ось надумавсь він і кличе

На великую пораду

До свого царського двору

Всю звірячую громаду.

3

Каже раді міркувати:

Дати рибі суд і право

І суддю настановити,

Щоб судив він не лукаво.

4

Стала рада міркувати:—

Міркували-радували

І над рибою суддею

Всі лисицю обібрали.

5

Почала тоді лисиця

По річках порядкувати…

В неї кум був — однокрилий

Журавель старий цибатий.

6

Ось вона його до себе

Пособляти попросила,

І тоді у них робота

Дуже швидко закипіла:

7

Кум стромляє ніс у воду,

Рибу з неї викидає,

А лисичка на травиці

Суд над нею вирікає.

8

І як риба та погано

Щось поводилась у річці,

То злочинницю карати

Все доводилось лисичці.

9

І покараних злочинців

Кум з кумою не ділили,

А ладненько та тихенько

Так удвох усіх і їли.

10

І погладшала лисичка,

І така ситенька стала,

Що усіх звірів, як глянуть,

Заздрість зараз обнімала.

11

Як позаздрили, то стали

Доглядатися пильненько,

Та й дізнались, як лисичка,

Порядкує там гарненько.

12

Між звірями зараз чутка

Пролинула про те діло,

І те слово і до лева

Трохи згодом долетіло.

13

Хоч пан лев і сам обіда

Баранами та волами,

А голодний не гидує

І нечистими свинями.

14

Дак то ж він і лев на теє,

Щоб з підданців драти шкуру,

Інші ж мусють мати просту,

А не левову натуру.

15

Беззаконство він карає:

Сам бажає подивиться,

Як то справді порядкує

Там над рибою лисиця.

16

І до річки він приходе,

А над нею суд там саме:

Рибка б’ється на травиці

Головами та хвостами.

17

Кум з кумою вже гарненько

Пообідати хотіли,

Та зненацька коло себе

Лева дужого уздріли.

18

— Хто такий ти? Що тут робиш?

Грізно в кума він питає,

Та лисичка зна брехати

І швиденько відмовляє:

19

— Се мій писарь есть, о царю!

Він за чесність превелику

Від народу має шану

й буде мати аж довіку.

20

— А оце твої підданці,

Посланці се від народу —

Щоб тебе тут привітати,

Бач, покинули і воду.

21

— Карасі, великий царю,

Се прийшли поздоровити…—

— Ну, а як же,— лев питає,—

Як народові тут жити?

22

Чи вдоволені підданці?

Чи порядок є у краї?

А лисиця відмовляє:

— Та їм так, неначе в раї!

23

— О, наш добрий царю! тільки б

Бог тобі дав віку й сили!..

(А карасики безщасні

На травиці тріпотіли.)

24

— Тільки чом же,— лев питає,—

І хвостами, й головами

Ті заступники народні

Все кивають перед нами?

25

А лисиця  відмовляє:

— Мудрий леве, се радіють

Так вони, тебе уздрівши,

І танцюють, як уміють…

26

— А! — ревнув тут лев, брехнею

Розлютований такою,

І в свої він кігті кума

Ухопив ураз з кумою.

27

І щоб так не без музики

Тим підданцям танцювати,

То він писаря з суддею

Їм примусив заспівати.

28

І було то на сім світі

Їм останнє вже співання…

Так скінчилося лисиче

Над річками панування…