ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Цуценя Оскар, або секрет щасливого Різдва

Голлі Веб

Розділ перший

Ханна зняла рукавички і засунула їх у кишені. Холодний вітер морозив їй щоки, і дівчинка з надією глянула в небо: може, піде сніг? Надворі листопад, але холодно, як взимку! Ханна взяла велику жменю зимового пташиного корму, насипала в годівницю і посміхнулася, почувши, як зацвірінькали в кущах жасмину горобці та синички.

Вони голосно лаялися, вичікуючи, поки Ханна піде, щоб відразу налетіти на корм і схопити найсмачніше – жирних хробаків.

Ханна закрила банку з кормом і одягнула рукавички. Від холоду в неї задерев’яніли пальці. Вона відійшла від годівниці і сіла на самий кут лавки. Якщо сидіти тихо-тихо, птахи не звертатимуть на неї уваги.

У такий холод краще було б повернутися в теплу спальню і подивитися на пташину метушню з вікна, але з лавки видно краще. Які вони смішні! Пхаються наввипередки, штовхаються, галасують.

Батьки розставили в саду навколо будинку цілих п’ять годівниць, тож усі місцеві пташки люблять прилітати саме до них.

Закутавшись у шарф і насунувши велику пухнасту шапку на чоло, Ханна тихенько посміхалася і спостерігала за птахами. Підлетіла малинівка, відігнала горобців, і ті розсілися по кущах.

Шкода, на холоді довго не посидиш – німіють пальці. Вона обхопила себе руками і почала мріяти. Ось було б чудово сидіти поруч із собакою і грітися один об одного. Не важливо, якою вона буде породи. Хочеться велику, щоб можна було обійняти. Але й маленький песик теж непогано.

Раз це мрія, можна уявляти будь-кого, і вона, охопивши себе міцніше, уявила величезного білого з чорними плямами далматинця, точнісінько як Понго з її улюбленого фільму «101 далматинець». Мультфільм вона також дивилася, декілька разів, як і фільм, і далматинці були її мрією.

Але мама та тато ніяк не могли вирішити: купити їм собаку чи не купувати. Принаймні вони постійно їй так відповідали: «Подумаємо». Тато не проти, бо дуже любить ходити пішки. Він часто показував Ханні фото собаки, яка була у нього в дитинстві.

А ось мама боялася, чи буде безпечним собака для маленького Зака, молодшого брата Ханни. Але Заку вже майже три роки, і Ханна знову згадала про цуценя. Зак любив тварин і кидався обіймати кожну зустрічну собаку. Ще питання, хто для кого небезпечніший. Швидше собаку треба буде рятувати від Зака.

Варто їй було згадати про брата, як у кухні грюкнули двері. Зак. Він вибіг у сад і почав голосно кликати сестру. Ханна насупилась і зітхнула. Він налякав усіх птахів. Як добре було без нього! Але, глянувши на Зака, вона не змогла стримати посмішки. Він був у щільному червоному комбінезончику і ледве згинав ноги. Збоку здавалося, ніби його надули як кульку.

– Ханно! Ханно! – Зак підбіг до неї та схопив за руку. – Тебе мама кличе!

Мама теж вийшла в сад, закутана у велику теплу хустину.

– Ти так довго сидиш, мабуть зовсім замерзла. Хтось новенький прилітав?

– Ні, ті ж самі. Я вже хотіла йти додому – темніє.

– Ми із Заком прийшли повідомити тобі новину! – сказала мама з сяючим виглядом. – Мені щойно телефонували. Я довго чекала на цей дзвінок, – мама перевела дух. – Це господиня розплідника «Дивні далматинці».

Ханна відразу випросталась і подивилася мамі в очі.

– Хто, хто? Хазяйка розплідника далматинців? – Запитала вона. – А навіщо вона тобі телефонувала?

Мама широко посміхнулася:

– Тому, що ми спілкувалися кілька місяців тому, і я попросила поставити нас у чергу на цуценят.

Ханна схопилася з лави і кинулася обіймати маму:

– Серйозно?! Ти мені нічого не казала! У нас буде далматинець! Ти не жартуєш?

– Ходімо до хати. Я змерзла!

Ханна вбігла в будинок, скинула пальто, шарф, роздягнула Зака, повісила речі на вішак і помчала до кухні.

– Розкажи мені все!

Мама розсміялася:

– Треба щоб мрії збувалися. Ми з батьком порадилися і вирішили, що ви з Заком уже підросли, і тепер ми можемо завести собаку. Тато хоче великого пса, а ти мрієш про далматинця. Тому ми знайшли через інтернет власницю цієї породи. Її звуть Ліза, вона живе за двадцять миль звідси, біля Мілл-Грін.

Ханна бувала в Мілл-Грін, маленькому селі, їх возили туди всім класом на екскурсію до діючого млина.

– Щороку в її розпліднику буває два-три приплоди цуценят. Ми думали, що чекати доведеться довго, але одне цуценя з останнього приплоду взяти відмовилися, – нахмурилася мама. – У нього якісь там неправильні плями. Ліза обіцяла розповісти все в подробицях, коли ми до неї приїдемо, і сказала, що якщо ми не збираємося возити собаку на виставки, то правильне забарвлення нам і не потрібне.

– Коли ж ми до них поїдемо? – Від хвилювання та радості Ханна не знала, що ще спитати.

– Можливо завтра? Ой-ой, Ханно, ти мене задушиш! – Зареготала мама, коли дочка кинулася до неї обійматися. – Ти рада? Ти не передумала і, як і раніше, хочеш далматинця?

– Ще як не передумала! – Вигукнула Ханна. – Це ж найкращі собаки на землі! Ми точно завтра поїдемо до них?

– Так точно. Завтра якраз субота, і тато зможе поїхати з нами, – посміхнулася мама. – Ось він здивується, коли сьогодні прийде додому.

Батько Ханни зрадів не менше, ніж вона. Мама розповіла йому про дзвінок за вечерею.

– Чудова новина, – сказав він. – А я думав, доведеться довго чекати, адже ми хотіли брати собаку тільки від хороших батьків. Далматинці – собаки вразливі, тому обов’язково треба познайомитися з батьками цуценят. А ще твоя мама сказала, що господиня «Дивних далматинців» їй телефоном дуже сподобалася, вона все докладно розповіла і про породу, і про стан цуценят. Одне мене хвилює, – продовжував батько, дивлячись на маму, – ми сказали Лізі, що не хотіли б забирати цуценя на Різдво.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Оскар или Секрет счастливого Рождества“
Холли Вебб
Видавництво: “Форс Україна”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: