TOU

Цуценя Оскар, або секрет щасливого Різдва

Голлі Веб

– Вже можна заходити? – Запитала Ханна. – Тато, будь ласка, Ліза сказала, що не можна довго бути відсутнім, а то він засмутиться. Ти хотів почитати газету і вдати, що не звертаєш на нього уваги. Давай увійдемо.

Батько кивнув і відчинив двері. Ханна пошукала Оскара очима. Вигляд у нього був трохи спантеличений і стурбований. Дівчинка відвела погляд, пішла до сушарки, зібрала чисті чашки та поставила їх у шафу. Потім злегка штовхнула тата ліктем:

– Давай ще раз.

Вони знову і знову виходили з кухні і поверталися до того, як Оскар починав скиглити. Зрештою цуценяті набридло спостерігати за людьми і він заснув.

– Ліза права, – прошепотіла Ханна. – Сподіваюся, вночі це спрацює.

Коли настав час лягати спати, Ханна вивела Оскара попісяти на ніч і перевірила, чи для нього лежать газети в кутку.

– Ліза казала, він має бути впевнений, що ми ось-ось увійдемо, – зачинивши двері до кухні, сказала Ханна батькам. – До того ж, за день він сильно втомився від ігор.

Але тільки-но вона притулилася вухом до дверей, у її душу закралися сумніви. Ніхто не скиглив. Чути були тільки стукіт кігтів по плитці та сопіння. Ханна затримала подих.

А Оскар лежав, нюхав повітря і чекав, коли з’явиться Ханна і, можливо, дасть йому ще смачних сухариків, що пахнуть м’ясом. Він позіхнув, поплентався до подушки, заліз на неї і сів просто на кістку-пищалку. Вона пискнула, і щеня від нудьги вкусило її. Може, якщо зараз заснути, прокинешся одразу до сніданку.

Оскар згорнувся калачиком і заплющив очі. Ханна посміхнулася батькам: з-за дверей долинуло ледве чутне похропування. Спрацювало!

Розділ четвертий

Оскар швидко освоївся у новому будинку. Він дуже полюбив Ханну, і вони довго разом бавилися. Цуценя стрибало навколо неї і чекало, коли вона кине м’ячик або кістку-пищалку. За кілька днів Оскара випустили з кухні у вітальню. Виявилося, що йому дуже подобається лежати на дивані поряд з Ханною, поки вона читає чи дивиться телевізор. Мамі це не сподобалося.

– Він виросте і займе півдивана, – зауважила вона.

Але коли мама, приспавши Зака, сіла дивитись улюблену передачу, а Оскар підійшов і сів їй на ноги, серце її розтануло. У погляді цуценяти було стільки ніжності, що мама не витримала, зітхнула і поплескала поряд із собою по дивані. Оскар заліз на диван, ліг і поклав голову їй на коліна, від щастя він молотив хвостом по подушках.

Єдиною проблемою для Оскара був Зак. Не те, щоб Зак не любив Оскара, ні. Навпаки, Зак його просто обожнював і не залишав ні на хвилину: вкладав його на подушку, лягав поруч з ним на дивані і навіть їсти хотів тільки з миски, як Оскар.

***
Цуценя жило в них уже тиждень, і ось одного разу Ханна сиділа у себе в кімнаті і вчила текст п’єси, як раптом почула шум на сходах: спочатку вереск, потім глухий стукіт і пихкання. Це верещав Оскар. Зак його схопив! Ханна кинула папери і вискочила зі спальні. Так і є! Зак піднімався сходами, тягнучи цуценя на руках.

– Я хочу, щоб Осса спав зі мною! – Занив Зак, побачивши сердите обличчя сестри.

– Ти знаєш, що тут йому спати не можна! – люто вигукнула Ханна. І чому Зак постійно вважає, що йому все зійде з рук?! Можна подумати, вона не хоче, щоб Оскар спав із нею! Цуценя відчайдушно рвонулося з рук Зака і заскавчало. Ханна хотіла взяти Оскара, але Зак його не відпускав.

– Мій цуцик! – Занив він.

– Зак, ти його лякаєш, відпусти. Віддай!

Вона намагалася говорити із Заком якомога спокійніше, щоб не злякати Оскара. Це було складно: їй хотілося як слід крикнути на брата.

– Не віддам!

– Віддай, – зашипіла Ханна.

– Ні!

Оскар вивернувся з його рук і кинувся на руки до Ганни. Зак голосно заревів.

– Ханно! Що робить Оскар на другому поверсі? Ти ж знаєш, що йому сюди не можна! – Крикнула мама, виходячи в хол і грізно дивлячись на дочку.

– Це не я його сюди… – у Ханни перехопило подих.

– А чому Зак плаче?

Мама докірливо глянула на дочку і схопила Зака на руки. Він ридав захлинаючись.

Ханна похитала головою. Це ж нечесно. І як так у Зака виходить? Він завжди виходить сухим із води.

Після цього випадку Ханна вирішила стежити за братом, щоб він не турбував Оскара занадто часто, і дуже зраділа, коли цуценяті зробили всі необхідні щеплення. Тепер можна разом із татом водити Оскара на довгі прогулянки. Цуценя любило гуляти, особливо воно полюбило прогулянки до лісу. Оскарові подобалося хлюпатися в струмку, незважаючи на те, що стояв грудень.

Якось у неділю Ханна відпросилася у батьків погуляти разом з Оскаром і Люсі, тим більше що цуценя вже навчилося ходити на повідку. Батьки погодилися, але дали їй із собою мамин мобільний телефон і взяли обіцянку, що дівчатка повернуться за півгодини.

– До лісу ми дійти не встигнемо. Може, сходимо до парку? – запропонувала Люсі.

– І справді не встигнемо, – погодилася Ханна. – Давай покажемо Оскару коней біля школи. Сто років тому далматинці бігли поруч із каретами та охороняли коней. Далматинці зовсім їх не бояться, навіть люблять. Але Оскар коней, мабуть, ніколи не бачив. Я збігаю, скажу мамі, куди ми йдемо.

Люсі кивнула і гордо усміхнулася, коли Ханна віддала їй повідець.

Оскар з цікавістю розглядав нову дівчинку. На Ханну не схожа, але теж дуже мила. Він з надією подивився на будинок: скоріше б повернулася Ханна. І коли вона вибігла з дому на доріжку, цуценя дзявкнуло від щастя і затанцювало на місці.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Оскар или Секрет счастливого Рождества“
Холли Вебб
Видавництво: “Форс Україна”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: