TOU

Цуценя Оскар, або секрет щасливого Різдва

Голлі Веб

– Як він тебе любить, – зітхнула Люсі. – Тобі так пощастило!

– Я знаю, – кивнула Ханна. – І я тебе люблю, Оскар, – і вона почухала йому за вушками.

– Зак нам махає, – зауважила Люсі. – Він якийсь сумний. Мабуть, хоче з нами.

– Він зараз таке влаштував! – Зітхнула Ханна. – Не хоче залишити Оскара у спокої. А мама весь час його виправдовує! Вчора він хотів погодувати Оскара і насипав у його миску цілий пакет собачих ласощів. Оскар, ясна річ, з’їв! І знаєш, що сказала мама? Що я повинна була заховати його печиво до шафи! – і Ханна знову зітхнула.

– Мені пощастило, що я теж молодша, – засміялася Люсі.

Школа кінного спорту, куди збиралися дівчата, була оточена полями, і там завжди паслися коні. Взимку на них одягали теплі попони і виводили рідше, але Ханна була впевнена, що прогулянка Оскару все одно сподобається. Цуценя весело бігло поруч, насолоджуючись цікавими запахами і прислухаючись до щебету дівчат.

– Дивись, он вони! – Крикнула Ханна, прискорюючи крок. – Ходімо, Оскаре.

Вони підбігли до коней, і Ханна поставила передні лапи Оскара на перекладину огорожі. Він відразу завиляв хвостом, торкаючись її рук, і вона засміялася від лоскоту.

Оскар зачаровано дивився на коней. До цього він спілкувався лише з великими собаками, а таких високих та граціозних тварин бачив уперше.

– Настав час повертатися, а то мама почне хвилюватися, – зітхнула Ханна. — Обіцяю, Оскаре, ми ще сюди прийдемо.

Ханна мріяла щодня ходити з Оскаром на довгі прогулянки, але наближалося Різдво, і треба було готуватися до вистави. Містер Байфорд вимагав відмінного знання тексту від усіх учасників. Після уроків він збирав виконавців головних ролей на додаткові репетиції, і Ханна не могла їх пропускати: вона брала участь у всіх сценах.

Їй дуже подобалося грати в постановці, і вона майже не хвилювалася. Але додаткові репетиції після уроків заважали дівчинці гуляти з Оскаром. Коли вона поверталася зі школи було вже темно, і, звичайно, мама не відпускала її із цуценям до лісу.

Їм доводилося задовольнятися швидкою пробіжкою навколо парку з татом, коли він приходив із роботи. Поки тато був на роботі, на прогулянку виходила мама. Але в неї ще був Зак у візку, тож довго гуляти їй було важко.

Ханна сподівалася на уроки в собачій школі, але мама сказала, що з репетиціями вона не встигатиме. Доведеться чекати, доки пройдуть свята.

Оскар дуже сумував за їхніми довгими прогулянками. Коли вони гуляли так востаннє? Ханни майже не буває вдома. Він утомився дивитися на двері і чекати, коли вона повернеться. Чому її все немає?

Цуценя обнюхало полицю з взуттям біля дверей і вхопилося зубами за рожевий шнурок. З полиці впала мамина кросівка. Оскар тицьнув її носом, рикнув, уявивши, що це його здобич, схопив передніми лапами і почав гризти.

Цієї ж секунди на сходах з’явилася мама:

– Оскар, ні! Не можна! Поганий пес!

Вона схопила кросівку і вигнала цуценя назад у кухню.

Оскар влігся на подушку і сумно облизався. Що він таке зробив? Йому хочеться піти на прогулянку з Ханною, а її все нема. Ханна – найулюбленіша людина Оскара, але її завжди немає вдома. Вона більше не хоче з ним гуляти? Він нудьгує без неї, має поганий настрій, от і тягне з горя гризти все підряд. Звідки йому знати, що взуття не можна чіпати?

Коли Ханна повернулася додому, щеня виглядало дуже сумним. Вона присіла поряд і погладила його.

– Мама мені розповіла про взуття. Мені шкода, що вона на тебе розсердилася, Оскаре, – зітхнула Ханна. – Тобі було нудно? Малюче, потерпи ще трохи, до вистави. А потім ми з тобою гулятимемо щодня, я тобі обіцяю.

Розділ п’ятий

Оскар сидів на спинці дивана, дивлячись у вікно – виглядав Ханну в сутінках. Він дуже сумував за нею. Скільки часу минуло з того часу, як дівчинка зранку пішла до школи? Вони грали в саду м’ячиком-брязкальцем, і було дуже весело, але потім Ханну покликала мама, а після цього його тільки раз вивели на коротку прогулянку в обід. Зак весь час вів його за повідець і тягнув у різні сторони.

– Ося!

У вітальню влетів Зак. Оскар повернувся до нього і, не втримавши рівноваги, звалився між диваном та вікном. Цуценя завищало, але не від болю, а від переляку. Зак заліз на диван і небезпечно звісився зі спинки, шукаючи Оскара.

Оскар завив. Він хоче залишитись один. Він хоче, щоб прийшла Ханна. Цуценя поповзло за диваном, щоб потай вибратися з вітальні в кухню. Мама Ханни саме готує там обід і може випустити його до саду. Тоді він би втік від Зака і ніхто не тягав би його за вуха і не ганяв по всьому будинку.

Але Зак рухався напрочуд швидко. Він скотився зі спинки дивана і зустрів Оскара з криком «Ося!», а потім схопив цуценя за шию і міцно притиснув до себе. Оскар завив від болю і хотів вирватися, але Зак стиснув його ще сильніше. Цуценя звивалося як могло і боролося що було сил, а Зак реготав, думаючи, що з ним грають.

Оскар зневірився. Він хотів вкусити Зака, але знав, що так робити не можна. Натомість він загарчав. Тихе “рррррррр” викотилося в нього з грудей, і ще він вишкірився.

Зак відпустив Оскара і відсахнувся від нього, витріщивши очі від переляку.

Оскар кинувся тікати. Потрібно терміново сховатися від Зака! Він знайшов затишне містечко під сходами, куди всі складали пальта та сумки. Оскар пірнув туди і заховався за сумку, з якою Ханна ходила на танці. Серце його билося як божевільне, йому було страшно, і він розлютився. Йому не хотілося лякати малюка, але той сам винен: не треба було його чіпати.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Оскар или Секрет счастливого Рождества“
Холли Вебб
Видавництво: “Форс Україна”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: