TOU

Цуценя Оскар, або секрет щасливого Різдва

Голлі Веб

Оскар підняв вуха, почувши, що до дверей підходить Ханна. Тато привіз її після репетиції. Йому страшенно хотілося кинутися їй назустріч – але ж його може спіймати Зак. Краще сховатися. І він зник за сумкою, тремтячи від страху.

– Оскар! – здивовано покликала щеня Ханна. Зазвичай він завжди зустрічав її на порозі і весело метушився. А сьогодні його ніде не видно.

– Може, його десь випадково замкнули? – припустив тато.

Ханна поклала шкільну сумку під сходи і відразу помітила Оскара. Він лежав на животі і тихенько скиглив.

– Він тут! Оскаре, що трапилося? Тату, він весь тремтить!

Ханна присіла поряд, обійняла його, і Оскар з вдячністю відразу притулився до неї.

– Оса на мене гарчав, – почула дівчинка тихий голос за спиною. Вона обернулася. Зак стояв біля дверей у вітальню і дивився на неї винувато і злякано.

– Що сталося, Заку? – Запитав тато, насупившись.

До холу швидким кроком увійшла мама:

– Що таке? Що трапилося? Я готувала вечерю і нічого не чула.

– Зак, напевно, знову тискав Оскара! – випалила Ханна. Вона одразу відчула, як напружився Оскар із появою Зака.

– Не треба звинувачувати Зака. Він ще маленький, – м’яко сказала мама.

Ханна зітхнула.

– Зак, ти ганявся за Оскаром? – Запитав тато, зазирнувши синові в очі.

Зак зробив крок назад:

– Ні. Я його погладив!

– Будь з ним обережний, – попросив тато. – Він ще цуценя.

Ханна злісно дивилася на Зака. І знову йому нічого не зроблять! Як це нечесно! Обійнявши Оскара, вона відчула, що цуценя сильно засмучене. Як шкода, що вона не може бути постійно поруч і захищати його!

***

– Мені треба пришити крила до костюма ангела для вистави, – оголосила Ханна за обідом. – Містер Байфорд дасть мені для них деталі з паперу.

Вона легенько посміхнулася, але не від радості з приводу гарного костюма, а через те, що їй на ноги лягла тепла маленька грудочка. Ханна взяла шматок м’яса і «ненароком» впустила на підлогу. Оскар заслужив нагороду. Чорно-біла мордочка відразу підхопила ласий шматочок.

– А що в тебе ще буде, крім крил? – Запитала мама.

– Золотиста туніка і вінець, – з гордістю відповіла Ханна. — Це все зробить мені місіс Гарнер. Вона всім допомагає із костюмами у виставі. Вона стільки всього вміє!

– Як цікаво, – усміхнувся тато. – Скоріше б вистава. Ми стільки про неї чули, що я вже готовий з вами виступати.

Ханна засміялася. Вона і справді тільки й розповідає, що про спектакль.

У п’ятницю Ханна принесла зі школи деталі для крил. Склеїти їх було непросто, і вони з батьком провозились усі вихідні. Ханна вирізала з паперу пір’їнки, а тато зробив для них основу з дроту. Готові крила кріпилися на плечах за допомогою стрічок. Цілі два дні вони працювали не покладаючи рук, а готові крильця розфарбували золотою фарбою. Вийшло дуже гарно.

А у понеділок сталася катастрофа. Повернувшись зі школи напередодні репетиції у костюмах, Ханна побачила, що крила валяються на підлозі у вітальні та ще й половина пір’їнок відірвано.

– Мамо! – з жахом закричала дівчинка.

З холу, кинувши Зака та його комбінезон, одразу прибігла мама:

– Що трапилося?

– Чому ти за ним не стежила! – заридала Ханна. – Він же все зламав! Я тебе ненавиджу, Заку! – злісно вигукнула вона братові, який дивився на неї з-за дверей.

– Ханно, це не Зак, – мама похитала головою. – Не говори так. Це погані слова.

Ханна нічого не розуміла:

– Тоді хто ж?

– Оскар, хто ж ще. Дивись, всі пір’яни пожовані. Не треба було залишати їх сохнути на нижній полиці шафи, ось я й не встежила. Треба надалі бути обережнішими. Що ти накоїв, Оскар? – крикнула вона на цуценя, яке вилізло з-за дивана.

– Це зробив не Оскар, – уперто сказала Ханна, підводячи його на руки. Однак вона встигла помітити на мордочці шматочок золотистого паперу. Мама була права. Притиснувши до себе Оскара, Ханна рішуче вийшла з кімнати. Не стане вона вибачатися перед Заком!

***

Тато допоміг Ханні полагодити крила до репетиції в костюмах, але вони були вже не такі гарні, як раніше. Дівчинка нервово пересмикувала плечима, переживаючи за стрічки, якими кріпилися крила. Вона повірити не могла, що сьогодні вже спектакль.

– Ти своїх бачиш? – спитала Люсі, коли Ханна визирнула з-за лаштунків до зали.

– Ні. Зате бачу твоїх маму та тата! – Ханна насупилась і знову подивилася в зал. – Вони ж збиралися зайняти місця в останньому ряду, – пробурмотіла вона. – А народу вже повно.

Мама обіцяла Ханні, що вони з татом будуть вчасно, а Зака залишать із бабусею. Ну, і де вони?

За її спиною голосно зареготали, і Ханна мало не підстрибнула. На сцені стояв гвалт. Всі принесли з собою канапки, щоб ще раз встигнути, не відволікаючись на обід, повторити весь текст перед виступом. З тієї хвилини, як пролунав дзвінок з останнього уроку, всі потихеньку починали нервувати.

Ханна глянула на улюблене маленьке фото Оскара, яке вона приклеїла на картонку і завжди носила із собою. Вона майже нітрохи не хвилювалася, а варто було їй подивитися на чудову мордочку Оскара, як на душі стало зовсім добре.

Двері в зал знову відчинилися. Ханна своїм очам не повірила. Бабуся! Вона щось пояснювала місіс Гарнер, яка перевіряла квитки на вході.

Але ж бабуся мала залишитися із Заком! Ханні хотілося кинутися до неї і спитати, що трапилося, але вона була вже в костюмі, та й спектакль ось-ось почнеться. Ханна одним пальцем погладила фото Оскара, і в неї засмоктало під ложечкою. Чому мама з татом досі не прийшли?

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Щенок Оскар или Секрет счастливого Рождества“
Холли Вебб
Видавництво: “Форс Україна”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: