TOU

А курка в гору забрела

Норвезькі народні казки

Була собі колись стара вдова, і жила вона зі своїми трьома дочками далеко від села під горою. Вони були такі бідні, що мали тільки одну курку, тому й упадали коло неї, наче то був найбільший скарб.

Та якось курка пропала. Стара кинулась шукати її навколо хатини, на городі і ніде не знайшла.

– Іди, доцю, та пошукай нашу курку,– сказала вона старшій дочці. – І знайди її хоч би й під землею.

Пішла старша дочка шукати курку. Де не шукала, як не кликала, все дарма. Коли це раптом вона почула з гори чийсь голос:

А курка в гору забрела!

А курка в гору забрела!

Дівчина захотіла поглянути, хто там гукає, але під горою впала в глибоку яму й опинилася під землею, у великій кімнаті. З неї двері вели до другої кімнати. Дівчина пішла туди, а з неї знов є двері.

Так вона переходила з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну, а в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав її:

– Хочеш стати моєю дружиною?

– Ні, не хочу,– відповіла дівчина. – Я хочу швидше вибратися з підземелля і знайти нашу курку.

Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох.

Мати вдома чекала на дочку, чекала, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула середню дочку та й каже їй:

– Піди, доню, пошукай свою сестру, а може, заодно й курку десь знайдеш.

Середня сестра пішла тими самими стежками, що й старша. Довго вона шукала, довго кликала курку, аж раптом почула з гори чийсь голос:

А курка в гору забрела!

А курка в гору забрела!

Дівчина здивувалась і пішла поглянути, хто то гукає. І не зчулася, як упала в глибоку яму й опинилась у підземеллі. Там вона пішла з кімнати в кімнату, і одна була краща за одну. А в останній з’явився величезний бридкий троль і спитав:

– Хочеш стати моєю дружиною?

– Ні, не хочу,– відповіла дівчина. – Я хочу якнайшвидше вибратися з підземелля і знайти нашу курку.

Троль розсердився, схопив дівчину, вбив її та й кинув у льох.

Мати вдома довго чекала на другу дочку, а за нею і слід пропав. Тоді вона гукнула найменшу дочку і сказала їй:

– Піди, доню, пошукай своїх сестер. Погано, що пропала наша курка, та ще гірше буде, коли ми не знайдемо твоїх сестер. А заодно, може, знайдеш і курку.

І дівчина пішла на пошуки. Довго вона шукала, довго кликала, проте не знайшла ні курки, ні своїх сестер. Так вона дійшла до гори і почула звідти голос:

А курка в гору забрела!

А курка в гору забрела!

– Що за диво,– сказала сама собі дівчина. – Може, то мені вчулося? Ану гляну.

Та не встигла вона й кроку ступити, як упала в яму й опинилася в підземеллі. Там вона пішла навмання з кімнати в кімнату, а вони гарні, одна краща за одну. Але дівчина не злякалась, а все роздивлялася навколо і помітила льох. Вона зазирнула туди, побачила неживих дівчат і відразу впізнала, що то її сестри.

Стоїть вона над льохом, коли це до неї підходить троль та й питає:

– Хочеш бути моєю дружиною?

– Хочу,– відповіла дівчина, бо здогадалася, як повелось її сестрам.

Зрадів троль, що вона захотіла стати його дружиною, і надарував їй гарних суконь, таких, що вона зроду не мала.

Пожила дівчина трохи в підземеллі, і так їй стало сумно, так тяжко на серці, що хоч сядь та й плач.

– Чого ти така сумна? – спитав її троль.

– А того сумна, що не можу піти до своєї матері. В неї, мабуть, нема чого ані їсти, ані пити, і ніхто їй не допоможе.

– Ні, до матері я тебе не пущу,– відповів троль. – Але набери в мішок харчів, і я віднесу їх сам.

– Дякую тобі,– сказала дівчина. – Зараз я приготую все.

Взяла дівчина мішок, насипала наспід золота й срібла, а зверху прикрила його харчами. І попросила троля, щоб він не заглядав у мішок. Він пообіцяв, що не загляне.

Троль пішов, а дівчина й підглядає за ним у щілину в горі. Пройшов він трохи та й каже сам до себе:

– Дуже цей мішок важкий. Ану загляну, що в ньому.

І почав розв’язувати мотузку. Тоді бабина дочка загукала:

– А я тебе бачу! А я тебе бачу!.

– Ну й очі в тебе, хай тобі біс! – сказав троль і більше не зважувався чіпати мішка.

Він прийшов до вдовиної хати, кинув мішок через поріг і сказав:

– Ось вам харчі від вашої дочки, але не пробуйте шукати її.

Пожила бабина дочка ще трохи у троля, аж ось одного дня в підземелля звалився цап.

– Хто тебе сюди просив, кудлата почваро! – крикнув троль.

Він схопив цапа, вбив його і кинув неживого в льох.

– Ну навіщо ти його вбив! – заплакала бабина дочка. – Хай би хоч він жив тут, усе-таки було б веселіше.

– Не побивайся,– сказав троль,– я його можу оживити.

Він узяв зі стіни дзбан, підняв цапові голову, скропив її водою із дзбана, і цап ожив.

«Ого,– подумала бабина дочка,– цей дзбан чогось вартий!»

Прожила вона ще трохи у троля, і ось одного дня він лишив її саму вдома, а сам десь пішов у своїх тролячих справах. Дівчина мерщій кинулась до льоху, витягла звідти свою старшу сестру, підняла їй голову і скропила водою із дзбана, як троль кропив цапа. І сестра відразу ожила. Дівчина звеліла їй залізти в мішок, а зверху поклала трохи харчів. І коли троль повернувся додому, сказала:

– Любий мій, доведеться тобі знов піти до моєї матері, віднести їй трохи харчів, у неї, напевне, вже нема чого ані їсти, ані нити, а вона лишилась сама-самісінька. Тільки не заглядай у мішок.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Норвезькі народні казки” – видавництво “Веселка”, м. Київ, 1986р.
Упорядкування та переклад з норвезької – Ольга Сенюк.
Ілюстрації – Катерина Штанко

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: