<

А ну, згадуй

Казка Пола Стюарта. Читати українською онлайн.

Казка про те, як Їжачок і Кролик грали в гру «згадайки». Вони приходили в різні місця і згадували, що там сталося. Але спогади про одну й туж подію у них були різні.

Кролик, – сказав Їжачок, – а давай у «згадайки» пограємо.

– Ні, дякую, – відповів Кролик. – Сам знаєш, чим це завжди закінчується.

– Будь ласка, Кролик, – попросив Їжачок. – Обіцяю, я не буду з тобою сперечатися.

– Ну, якщо ти обіцяєш, – сказав Кролик, – тоді давай.

– Закрий очі, – сказав Їжачок.

Кролик закрив очі.

Їжачок взяв його за руку і повів за собою.

– Як по-твоєму, де ми? – запитав Їжачок.

Кролик принюхався. Пахло вогкістю і листям.

– Здається, в лісі, – відповів він.

– Відкрий очі, – сказав Їжачок.

Кролик відкрив очі. Вони дійсно були в лісі.

– Березень, квітень, травень, А ну, згадуй! – продекламував Їжачок.

– Я … я пам’ятаю … – почав Кролик.

– Ти заліз на пеньок! – підказував Їжачок. – І став колихатися. Ось так.

– Нічого подібного, – сказав Кролик ображено. – я танцював.

– А потім ти впав, – продовжував Їжачок.

– Неправда, – заперечив Кролик. – Я не впав, а зістрибнув …

– А тепер моя черга згадувати, – сказав Їжачок. Він закрив очі. Кролик повів його з лісу.

На високому пагорбі він зупинився і поклав Їжачку в долоню жолудь.

– Відкривай очі, – велів Кролик.

– Спочатку лічилку прочитай, – нагадав Їжачок.

– Березень квітень травень,

А ну, згадуй! – сказав Кролик.

– У кожного з нас було по жолудю, – згадав Їжачок. – Ми грали, хто далі кине. – Він повернувся до Кролика. – А твій жолудь весь час прямо вниз падав.

– Він не падав, це я його об землю кидав, – тихо пробурмотів Кролик.

– Знаєш, Кролик, – сказав Їжачок, – це були дуже прості «згадайки». Давай що-небудь інше згадаєм.

Їжачок знову закрив очі. Кролик повів його до річки – туди, де можна було по камінню перейти на другий берег.

– Ну, – нетерпляче почав Кролик, – чому ти мовчиш?

– Ти знову дещо забув, – відповів Їжачок.

– Березень, квітень, травень, – квапливо прочитав Кролик, – А ну, згадуй!

Їжачок перескочив на перший камінь.

– День був жаркий і дуже задушливий, – завів він розповідь. – Річка обміліла. Ми перебиралися на острів, і ти мало не впав у воду.

– Зовсім і не так все було, – строго відповів Кролик.

– Ти спіткнувся, – нагадав Їжачок. – А я тебе підхопив.

– Я ж ловив для тебе водяну змію! – обурився Кролик.

Щось я не пам’ятаю жодної змії, – зауважив Їжачок.

– Я її випустив, – стояв на своєму Кролик, – коли ти мене схопив.

Їжачок перебрався на другий камінь.

– Та ні, Кролику! – продовжував він. – Все було не так, як ти розповідаєш!

– Досить вже, Їжачок! – вийшов з себе Кролик. – Ну чому так завжди виходить, коли ми граємо у «згадайки»? Ти ж обіцяв, що на цей раз буде по-іншому! А сам тільки хвалишся, що ти краще за мене все пам’ятаєш і що це я все неправильно запам’ятовую.

– Але ти і насправді все неправильно запам’ятав, – наполягав Їжачок. – Ти спіткнувся, я тебе втримав.

Кролик тільки хмикнув у відповідь.

Він повернувся до Їжачка спиною.

І сів на землю.

І схрестив лапки.

– Кролик, ти що, образився?

Я ж не винен, що ти такий забудькуватий, – сказав Їжачок.

– Я тебе навіть не слухаю, – заявив Кролик. – Нічого не чую, нічого не чую, – повторював він, закривши вуха.

Він повернувся, перескочив на третій камінь, і …

Плюх!

Кролик страшно перелякався.

– Гей, Їжачок! – покликав він і кинувся на допомогу другові.

– Ти що, забув, що третій камінь хитається?

– Забув, – зізнався Їжачок. – Виходить, я теж не все пам’ятаю.

– Ти пробач, що я на тебе розгнівався, – попросив Кролик.

– А ти мене – адже це ж я тебе розсердив, – повеселішав Їжачок.

– Це я винен, що ти на мене розлютився, – зітхнув Кролик.

– Кролик, а як ти думаєш, – запитав Їжачок, – ми можемо знову стати друзями?

– Звичайно можемо! – зрадів Кролик. – Кращими друзями!

– Їжачок, – зізнався Кролик, – знаєш, я і справді дещо не можу як слід згадати.

Я, наприклад, майже не пам’ятаю, як ми з тобою познайомилися в перший раз. А ти пам’ятаєш?

Їжачок не на жарт задумався. Він дуже старався згадати і навіть зосереджено почухав потилицю.

– Ні, Кролику, – здався він нарешті. – Чого не пам’ятаю, того не пам’ятаю. Напевно, я завжди тебе знав.

Кролик  кивнув.

– Ось і мені так здається, Їжачок, – сказав він. – Завжди. Все життя.

Подобається!

Сподобалась казка? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Cказки о ежике и кролике“

Пол Стюарт

Видавництв  “Эксмо“

Залишити коментар