TOU

Алі-Баба і сорок розбійників

Арабські народні казки

Колись, дуже давно, в одному перському місті жили два брати – Касим і Алі-Баба. Коли помер їхній батько, вони поділили гроші, що залишилися їм у спадок, і Касим став торгувати на базарі дорогими шовковими тканинами і халатами. Він умів розхвалювати свій товар і зазивати покупців, і в його крамниці завжди було багато люду. Касим все більше і більше багатів і, коли накопичив багато грошей, одружився на дочці головного судді, яку звали Фатіма.

А Алі-Баба не вмів торгувати і наживати гроші, і одружений він був на бідній дівчині на ім’я Зейнаб. Вони швидко витратили майже все, що в них було, і одного разу Зейнаб сказала:

– Слухай, Алі-Баба, нам скоро не буде чого їсти. Треба тобі щось придумати, бо ми помремо з голоду.

– Добре, – відповів Алі-Баба, – я подумаю, що нам робити.

Він вийшов у сад, сів під дерево і став думати. Довго думав Алі-Баба і нарешті придумав. Він узяв останні гроші, які ще залишилися в них, пішов на базар і купив двох віслюків, сокиру і мотузку.

А наступного ранку він вирушив за місто, на високу гору, що поросла густим лісом, і цілий день рубав дрова. Увечері Алі-Баба зв’язав дрова у в’язанки, поклав їх на своїх віслюків і повернувся до міста. Він продав дрова на базарі й купив хліба, м’яса і зелені.

З того часу Алі-Баба щоранку їхав на гору та до самого вечора рубав дрова, а потім продавав їх на базарі і купував хліб та м’ясо для себе і для Зейнаб.

І от якось він стояв під високим деревом, збираючись його зрубати, і раптом помітив, що на дорозі знялася курява до неба. А коли пил розвіявся, Алі-Баба побачив, що прямо на нього мчить загін вершників, одягнених в панцири та кольчуги. До сідел були прив’язані списи, а на поясах блищали довгі гострі мечі. Попереду скакав на високому білому коні одноокий чоловік з чорною бородою.

Алі-Баба дуже злякався. Він швидко видерся на вершину дерева і сховався в його гіллі. А вершники під’їхали до того місця, де він щойно стояв, і зійшли на землю. Кожен з них зняв з сідла важкий мішок і взяв його собі на плечі; потім вони вишукалися в ряд, очікуючи, що накаже одноокий – їхній отаман.

“Що це за люди і що у них в мішках? – подумав Алі-Баба. – Напевно, це злодії і розбійники”.

Він полічив людей, і виявилося, що їх рівно сорок, окрім отамана. Отаман став попереду своїх людей і повів їх до високої скелі, в якій були маленькі залізні двері, вони так заросли травою і колючками, що були майже непомітні.

Отаман зупинився перед дверима і голосно крикнув:

– Симсим, відчини двері!

І раптом двері в скелі відчинилися, отаман увійшов, а за ним увійшли його люди, і двері знову зачинилися за ними.

“От диво! – подумав Алі-Баба. – Адже симсим – це маленька рослина. Я знаю, що з неї вичавлюють олію, але я не знав, що вона може відкривати двері!”

Алі-Бабі дуже хотілося подивитися ближче на чарівні двері, але він так боявся розбійників, що не наважився злізти з дерева.

Минуло небагато часу, і раптом двері знову відчинилися, і сорок розбійників вийшли з порожніми мішками. Як і раніше, одноокий отаман йшов попереду. Розбійники прив’язали до сідел порожні мішки, скочили на коней і поскакали.

Тоді Алі-Баба, який вже втомився сидіти на дереві, швидко спустився на землю і підбіг до скелі.

“А що буде, якщо я теж скажу: “Симсим, відчини двері”? – подумав він. – Відчиняться двері чи ні? Спробую!”

Він вдихнув побільше повітря і на весь голос крикнув:

– Симсим, відчини двері!

І тієї ж миті двері відчинилися перед ним, і відкрився вхід до великої печери.

Алі-Баба увійшов до печери, і, щойно він переступив поріг, двері знову зачинилися за ним. Алі-Бабі стало трохи моторошно: а раптом двері більше не відкриються, і він не зможе вийти? Але він все ж таки пішов уперед, з подивом роздивляючись на всі боки.

Він побачив, що знаходиться у великій кімнаті, а біля стін стоїть безліч столиків, заставлених золотими тарілками під срібними кришками. Алі-Баба відчув смачний запах страв і згадав, що з ранку нічого не їв. Він підійшов до одного столика, зняв кришки зі страв, і у нього потекли слинки, – на тарелях лежали всі страви, яких тільки можна побажати: смажені курки, рисовий плов, млинці з варенням, халва, яблука і ще багато інших смачних наїдків.

Алі-Баба схопив курку і миттю обгриз її. Потім прийнявся за плов, а покінчивши з ним, запустив руки в халву, але вже не міг з’їсти ані шматочка – до того він був ситий.

Відпочивши трохи, він озирнувся і побачив вхід в іншу кімнату. Алі-Баба увійшов туди – і заплющив очі. Кімната вся виблискувала й блищала – так багато було в ній золота і коштовностей. Золоті динари і срібні дирхеми купами лежали просто на землі, наче каміння на морському березі. Дорогоцінний посуд, кубки, таці, оздоблені коштовним камінням, – стояли по всіх кутках. Стоси шовку і тканин – китайських, індійських, сирійських, єгипетських – лежали посеред кімнати, по стінах висіли гострі мечі й довгі списи, яких вистачило б на ціле військо.

В Алі-Баби розбіглися очі, і він не знав, за що йому взятися: він то приміряв червоний шовковий халат, то схопив золоту тацю і дивився в неї, наче в дзеркало, то набирав жменю золотих монет і перекладав їх.

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

2 коментарі
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: