<

Англійські троянди

. Читати українською онлайн.

Англійські троянди … Що б це значило? Може, так називаються шоколадні цукерки? Або це назва футбольної команди? Або це прості садові квіти? Нічого подібного! Насправді – це четверо дівчат – Ніколь, Емі, Шарлотта і Грейс.

Чотири маленькі дівчинки жили по сусідству, ходили в одну школу, грали в однакові ігри, читали одні й ті ж книги, і … подобалися їм одні і ті ж хлопчики.

Влітку вони ходили гуляти в парк, а взимку на ковзанку.

Але більше всього вони любили танцювати і, почувши звуки музики, не могли всидіти на місці.

Все це чудово, скажете ви. А що далі? Слухайте уважно. Мені відомо про них ще дещо: вони жахливо заздрили іншій, п’ятій дівчинці, яка жила неподалік. У цьому теж немає нічого дивного. Хіба не можна й позаздрити дівчинці, у якої волосся ніжніше шовку, щічки рум’яні, як яблуко? До того ж вона добре вчилася, займалася спортом і завжди слухалася старших. Та й взагалі вона була особливою.

Але, незважаючи на все це, в очах її постійно світився смуток. Так-так, ця найкрасивіша дівчинка на світі була насправді дуже самотньою. З нею ніхто не дружив, і тому всюди вона виявлялася одна-однісінька.

Ви, звичайно, здивуєтеся і запитайте:

– В чому справа? Якщо вона така чудова і хороша, то чому ж Англійські троянди не покликали її хоча б на чашку чаю?

Я вже це вам пояснила: вони їй заздрили. Трошки. Ну, мабуть, трохи більше, ніж трошки. А ви хіба ніколи нікому, а ні трішечки не заздрили? Невже жодного разу не відчували, що просто луснете від бажання мати те, що є в іншого? Якщо ви відповісте «ні», я вам не повірю і розповім вашій мамі, що ви жахлива брехуха.

А тепер слухайте і не перебивайте мене!

Чесно кажучи, Англійські троянди зовсім не були злючками. До того ж вони бачили, що Біна (так звали п’яту дівчинку) дуже самотня. Але дівчатка ніяк не могли впоратися зі своєю бридкою заздрістю. А що ви хочете, якщо з усіх боків лунало:

– Яка вона красуня! ..

– Вона сяє, ніби зірочка в небі! ..

– О, ця Біна незвичайна дівчинка! ..

І таке Ніколь, Емі, Шарлотта і Грейс чули постійно. Виносити це вони більше не могли!

– Хіба можна бути такою до не пристойності ідеальною? – фиркала Грейс.

– Про нас ніхто такого не говорив! – ображалася Емі.

– Все-все одній! – кривилася Шарлотта.

– Це не справедливо! – обурювалася Ніколь.

– Давайте перестанемо її помічати, – запропонувала одна.

– А давайте зіштовхем її в озеро! – скзала інша. Так вони і зробили.

Ви, напевно, подумали, що вони і справді зіштовхнули Біну в озеро? Ні звичайно. Просто прикинулися, що не помічають її. Йшов час. Англійські троянди, як і раніше, разом ходили в школу, разом гуляли, разом ходили на вечірки. А Біна, як і раніше була одна.

Одного разу дівчатка залишилися ночувати у Ніколь. Веселощі були в самому розпалі, коли в кімнату до них зазирнула її мама.

– Не спите? – запитала вона. – Можна я з вами посиджу, побалакаю?

– Та ми скоро вляжемося, мамусю, – сказала Ніколь. – Тільки ще трошки покидаємося подушками.

– Вибачте, що перешкодила вам, – посміхнулася мама. – Я просто хотіла поговорити про Біне. Вона живе на нашій вулиці, ходить в одну з вами школу і така ж дівчинка, як і ви. Але ви ніколи не кличете її і навіть не стараєтесь подружитися з нею.

Настала тиша.

Англійськи троянди мовчки переглянулися. Першою заговорила Емі:

– Вона сама ніс задирає. Думає, якщо красива, то весь світ має бути біля її ніг. Навіщо ми її будемо запрошувати?

– Навколо неї і так всі крутяться, – підтакнула Шарлотта.

– Вона воображуля і задавака, – підхопила Ніколь. – Всі красиві дівчата такі.

Мама Ніколь помовчала хвилинку, а потім сказала:

– По-моєму, ви несправедливі до неї. Мені здається, їй дуже потрібні подружки. А ви навіть не спробували заговорити з нею. Звідки ж вам знати, яка вона насправді? Хіба можна судити про людину по тому, як вона виглядає?

Дівчата відчували, що мама права, але визнавати це було ох як непросто. Чомусь їм навіть перехотілося кидатися подушками.

– Подумайте, будь ласка, про те, що я сказала. – З цими словами мама Ніколь поцілувала дівчаток, побажала їм на добраніч і пішла.

Ніколь погасила світло. Але дівчатка довго ще ворушилися в своїх ліжечках розмірковуючи над словами мами Ніколь.

Коли вони все-таки заснули, їм приснився один і той же сон.

Ось що їм снилося: сидять вони вчотирьох, їдять всяку смакоту і, як зазвичай, говорять про те, що цій задаваці – красуні Біне приділяється занадто багато уваги, а це несправедливо. І раптом з’являється фея! Вона була маленька, товстенька і жахливо кумедна.

Втім, що вам пояснювати? Ви прекрасно знаєте, як виглядають феї.

Фея сіла прямо на канапку Шарлотти, вмостилася і запитала:

– Вибачте, у вас є житній хлібець? – Вона смішно підняла бровки. – О, мені так подобається його аромат!

Дівчата дивилися на неї в усі очі. Ніколи раніше вони не бачили справжніх фей!

– Гм-м, – хмикнула фея, – куди це я потрапила? Ой! Я абсолютно випадково почула ваші розмови, і мені здалося, що ви незадоволені собою і тому страшно нещасливі. Хочете, я допоможу вам змінитися?

– Як це змінитися? – перепитала Шарлотта, приходячи в себе і намагаючись витягнути свою канапку з-під феї.

– Поясню, якщо не будете мене перебивати, – промовила фея. – Якщо ви так сильно заздрите Біне, то, може, ви хочете  з нею помінятися?

– Нісенітниця! – фиркнула Грейс. – Такого не буває!

– Якщо даш мені договорити, – насупилася фея, – то дізнаєшся, що це просто. Я обсиплю на тебе чарівним пилком, і ти станеш, ким захочеш. Але спершу ти повинна відправитися в будинок Біни і побути там трохи, щоб переконатися, що таке життя тобі – або будь-якій з вас – подобається.

Дівчатка ошелешено мовчали. Нарешті Ніколь пробелькотала:

– Але … але … Біна побачить нас і вирішить, що до неї в будинок забралися грабіжники.

– І, чого доброго, викличе поліцію, – додала Емі.

– А ось і ні, – засміялася фея і спритно відламала шматочок шоколадного печива. – Після того як я обсиплю вас чарівним порошком, ви відразу станете невидимими і зможете непомітно проникати всюди, куди забажаєте.

Дівчата немов позбулися дару мови, а це, повірте, з ними траплялося нечасто.

– Досить мовчки очима плескати! – розсердилася фея. – У мене мало часу.

Дівчатка зашепотіли. Якщо фея запросто їсть людське печиво, міркували вони, то її не варто боятися. До того ж непогано поспостерігати за цією Біной, коли вона думає, що поруч з нею нікого немає. І вони пропросили фею зробити їх невидимками, щоб злітати до Біне і послідкувати за нею.

Дівчата навіть моргнути не встигли, як опинилися на кухні у Біни.

А що ж Біна? Вона в цей момент мила підлогу. Стоячи на колінах, вона з усіх сил терла її щіткою. Піт струменів по її втомленому обличчю.

Тут в кухню заглянув батько Біни.

– Біна, – сказав він, – коли закінчиш прибирати, почни готувати обід. А я  піду ремонтувати машину.

– Добре, тату, – з посмішкою відповіла Біна, і батько пішов.

Біна швидко справлялася відразу з великою кількістю справ. Вимивши підлогу, вона почистила картоплю, нарізала цибулю, накрила на стіл, почистила рибу, випрала, погладила білизну і наостанок винесла сміття.

Англійські троянди очам своїм не вірили. Серед їх знайомих не було жодної дівчинки, яка би так багато працювала.

– Так вона просто Попелюшка! – вигукнула Емі.

– А розтріпана яка, ніби тиждень не зачісувалася, – зауважила Шарлотта.

– Але де ж її мама? – дивувалася Ніколь.

– У неї немає мами, – тихенько сказала фея. – Вона живе з татом, а він працює цілий день. Тому, прийшовши зі школи, Біна повинна прибрати, випрати і приготувати обід.

– Виходить, вона все-все робить сама? – здивувалася Грейс.

– Саме так, – усміхнулася фея. – Я ж сказала вам, дурненькі, що вона живе удвох з татом.

– А що ж сталося з її мамою? – обережно запитала Ніколь.

– Вона давно померла. Бідна Біна, – зітхнула фея, – друзів у неї немає, і вона завжди одна. Гаразд, дівчатка, це сумна історія. А тепер не хочете подивитися її кімнату?

Англійські троянди перезирнулися. Не дуже добре було залишати Біну на кухні, де у неї стільки роботи.

– Думайте швидше. Мені ще треба встигнути сьогодні з деякими справами, – поквапила їх фея.

І дівчатка слухняно потягнулися за феєю в кімнату Біни.

Вони навіть не думали побачити те, що побачили: в маленькій кімнатці ледь вміщалися ліжко, скриня і полиця з книжками. Лялька, звичайно, тут теж була. Але, ви тільки уявіть, лише одна однісінька! Так-так, можете мені повірити.

На скрині біля ліжка була світлина в рамці. Дівчатка схилилися над нею. Це був портрет мами Біни. Ніколь схлипнула.

– Жа-алко, – протягнула вона.

– Як це жахливо – не мати мами. Вона, напевно, так самотня. Бідолаха, – прошепотіла Шарлотта. – А ми були такі жорстокі з нею.

– Ну, запитала фея, – хто хоче опинитися на місці Біни?

У кімнаті запанувала мовчанка.

Англійські  троянди злякано дивилися одна на одну. Стало так тихо, що, напевно, можна було б почути, як падає шпилька.

– Які ж ми дурні! – промовила Грейс. – Уявити собі не можу, як можна жити без мами.

– Як тільки вона управляється з такою силою-силенною домашньої роботи? Я б ні за що не змогла, – прошепотіла Емі. – І готувати я не вмію …

– Хочете ще ким-небудь стати? – запитала фея. – Може, пошукаєте на сусідній вулиці? або в іншому місті? Або в іншій країні? Я думаю, що зможу вам допомогти.

– Будь ласка, перенесіть нас додому, в наші затишні кімнатки, до наших улюблених мам! – благала Ніколь.

– Додому! Ми хочемо додому! – підхопили інші дівчатка.

– Ну, як знаєте, – вимовила фея. – Але надалі гарненько подумайте, перш ніж бурчати, що, мовляв, у когось життя краще, ніж ваше. А тепер прощайте. У мене ще дуже багато справ.

Вжик! – і Англійські троянди опинилися в своїх ліжечках і вмить заснули.

Вранці, розплющивши очі, дівчатка полегшено зітхнули – вони залишилися самі собою. Подружки, звичайно, дуже здивувалися тому, що бачили один і той же сон, а потім дали собі слово познайомитися з Біной ближче і ніколи-ніколи не скаржитися на своє життя.

Насамперед вони покликали Біну на чай, потім стали ходити разом з нею в школу і разом робити домашні завдання. А Біна навчила їх пекти яблучний пиріг. І дуже скоро Англійські троянди зрозуміли, що Біна насправді дуже мила дівчинка.

Вони міцно з нею подружилися і нерідко забігали до своєї нової подружки додому допомогти по господарству.

З тої пори Англійські троянди і Біна були нерозлучні. Ви, звичайно, можете не повірити, але всі навколо тепер милувалися п’ятьма дівчатками і тільки про них і говорили.

Тільки й чути було:

– Які чудові дівчата – ці Англійські троянди!

– Вони такі гарні!

– Коли вони виростуть, з них вийдуть справжні, добрі жінки.

І знаєте що? Вони дійсно стали такими.

А якщо не вірите, можете самі перевірити. У цій історії я не вигадала ні словечка.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Английские розы”

Мадонна (Мадонна Луїза Вероніка Чикконе)

Видавництво: “Эксмо”

Залишити коментар