TOU

Англійські троянди

Мадонна

Англійські троянди … Що б це значило? Може, так називаються шоколадні цукерки? Або це назва футбольної команди? Або це прості садові квіти? Нічого подібного! Насправді – це четверо дівчат – Ніколь, Емі, Шарлотта і Грейс.

Чотири маленькі дівчинки жили по сусідству, ходили в одну школу, грали в однакові ігри, читали одні й ті ж книги, і … подобалися їм одні і ті ж хлопчики.

Влітку вони ходили гуляти в парк, а взимку на ковзанку.

Але більше всього вони любили танцювати і, почувши звуки музики, не могли всидіти на місці.

Все це чудово, скажете ви. А що далі? Слухайте уважно. Мені відомо про них ще дещо: вони жахливо заздрили іншій, п’ятій дівчинці, яка жила неподалік. У цьому теж немає нічого дивного. Хіба не можна й позаздрити дівчинці, у якої волосся ніжніше шовку, щічки рум’яні, як яблуко? До того ж вона добре вчилася, займалася спортом і завжди слухалася старших. Та й взагалі вона була особливою.

Але, незважаючи на все це, в очах її постійно світився смуток. Так-так, ця найкрасивіша дівчинка на світі була насправді дуже самотньою. З нею ніхто не дружив, і тому всюди вона виявлялася одна-однісінька.

Ви, звичайно, здивуєтеся і запитайте:

– В чому справа? Якщо вона така чудова і хороша, то чому ж Англійські троянди не покликали її хоча б на чашку чаю?

Я вже це вам пояснила: вони їй заздрили. Трошки. Ну, мабуть, трохи більше, ніж трошки. А ви хіба ніколи нікому, а ні трішечки не заздрили? Невже жодного разу не відчували, що просто луснете від бажання мати те, що є в іншого? Якщо ви відповісте «ні», я вам не повірю і розповім вашій мамі, що ви жахлива брехуха.

А тепер слухайте і не перебивайте мене!

Чесно кажучи, Англійські троянди зовсім не були злючками. До того ж вони бачили, що Біна (так звали п’яту дівчинку) дуже самотня. Але дівчатка ніяк не могли впоратися зі своєю бридкою заздрістю. А що ви хочете, якщо з усіх боків лунало:

– Яка вона красуня! ..

– Вона сяє, ніби зірочка в небі! ..

– О, ця Біна незвичайна дівчинка! ..

І таке Ніколь, Емі, Шарлотта і Грейс чули постійно. Виносити це вони більше не могли!

– Хіба можна бути такою до не пристойності ідеальною? – фиркала Грейс.

– Про нас ніхто такого не говорив! – ображалася Емі.

– Все-все одній! – кривилася Шарлотта.

– Це не справедливо! – обурювалася Ніколь.

– Давайте перестанемо її помічати, – запропонувала одна.

– А давайте зіштовхем її в озеро! – скзала інша. Так вони і зробили.

Ви, напевно, подумали, що вони і справді зіштовхнули Біну в озеро? Ні звичайно. Просто прикинулися, що не помічають її. Йшов час. Англійські троянди, як і раніше, разом ходили в школу, разом гуляли, разом ходили на вечірки. А Біна, як і раніше була одна.

Одного разу дівчатка залишилися ночувати у Ніколь. Веселощі були в самому розпалі, коли в кімнату до них зазирнула її мама.

– Не спите? – запитала вона. – Можна я з вами посиджу, побалакаю?

– Та ми скоро вляжемося, мамусю, – сказала Ніколь. – Тільки ще трошки покидаємося подушками.

– Вибачте, що перешкодила вам, – посміхнулася мама. – Я просто хотіла поговорити про Біне. Вона живе на нашій вулиці, ходить в одну з вами школу і така ж дівчинка, як і ви. Але ви ніколи не кличете її і навіть не стараєтесь подружитися з нею.

Настала тиша.

Англійськи троянди мовчки переглянулися. Першою заговорила Емі:

– Вона сама ніс задирає. Думає, якщо красива, то весь світ має бути біля її ніг. Навіщо ми її будемо запрошувати?

– Навколо неї і так всі крутяться, – підтакнула Шарлотта.

– Вона воображуля і задавака, – підхопила Ніколь. – Всі красиві дівчата такі.

Мама Ніколь помовчала хвилинку, а потім сказала:

– По-моєму, ви несправедливі до неї. Мені здається, їй дуже потрібні подружки. А ви навіть не спробували заговорити з нею. Звідки ж вам знати, яка вона насправді? Хіба можна судити про людину по тому, як вона виглядає?

Дівчата відчували, що мама права, але визнавати це було ох як непросто. Чомусь їм навіть перехотілося кидатися подушками.

– Подумайте, будь ласка, про те, що я сказала. – З цими словами мама Ніколь поцілувала дівчаток, побажала їм на добраніч і пішла.

Ніколь погасила світло. Але дівчатка довго ще ворушилися в своїх ліжечках розмірковуючи над словами мами Ніколь.

Коли вони все-таки заснули, їм приснився один і той же сон.

Ось що їм снилося: сидять вони вчотирьох, їдять всяку смакоту і, як зазвичай, говорять про те, що цій задаваці – красуні Біне приділяється занадто багато уваги, а це несправедливо. І раптом з’являється фея! Вона була маленька, товстенька і жахливо кумедна.

Втім, що вам пояснювати? Ви прекрасно знаєте, як виглядають феї.

Фея сіла прямо на канапку Шарлотти, вмостилася і запитала:

– Вибачте, у вас є житній хлібець? – Вона смішно підняла бровки. – О, мені так подобається його аромат!

Дівчата дивилися на неї в усі очі. Ніколи раніше вони не бачили справжніх фей!

– Гм-м, – хмикнула фея, – куди це я потрапила? Ой! Я абсолютно випадково почула ваші розмови, і мені здалося, що ви незадоволені собою і тому страшно нещасливі. Хочете, я допоможу вам змінитися?

– Як це змінитися? – перепитала Шарлотта, приходячи в себе і намагаючись витягнути свою канапку з-під феї.

Сторінки: 1 2 3

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.2 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Английские розы”

Мадонна (Мадонна Луїза Вероніка Чикконе)

Видавництво: “Эксмо”

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: