Азрет-Султан та бідна дівчина

У давні – давні часи жив-був хан на ім’я Азрет-Султан. Він царював сорок років, мав сорок тисяч війська і підкорив сорок великих і малих ханств.

Якось вирішив хан оглянути свої володіння. Довелося йому їхати через підкорене їм ханство, дівчата якого славилися своєю красою.

Азрет-Султан вирішив узяти за дружину дівчину з цього ханства. Дізнавшись про це, дочки знатних вельмож і баїв вийшли до дороги, якою мав проїхати Азрет-Султан, у найкращих своїх одежах.

Проїжджаючи повз цих красунь, хан був не в настрої і навіть не подивився на них.

Азрет-Султану доповіли, що батьки та дочки глибоко засмучені тим, що він не приділив їм уваги.

Азрет-Султан відповів, що по дорозі назад неодмінно вибере собі дружину.

Красуні почали готувати ще дорожчі та розкішніші убори і всі пересварилися між собою.

Побувши кілька днів, Азрет-Султан повертався втомлений. Спрага і палюче сонце геть заморили його. І ось трапилась йому по дорозі річка. Вода в ній була прозора та тепла, а дно вистелене дрібним піском.

Хан вирішив викупатися і, роздягнувшись, зняв з пальця перстень-талісман, з яким ніколи не розлучався.

Поклав він перстень на березі і тільки увійшов у воду, як звідти вистрибнула риба, схопила перстень і зникла в річці.

І Азрет-Султан став простою, звичайною людиною, без війська, без полководців, пропав навіть його багатий одяг.

Проходив повз жебрак. Побачив він голого чоловіка, пожалів його і поділився з ним своїм жалюгідним вбранням.

Пішов Азрет-Султан униз річкою і невдовзі дійшов до села. Він дуже зголоднів, але ніхто не міг його нагодувати. Усі скаржилися на непосильні податки, хабарництво та грабунок правителів, несправедливість суддів. Слухав усе це Азрет-Султан і мовчав.

На краю села, біля річки, стояла убога стара юрта. Біля неї він зустрів гарну дівчину, одягнену трохи краще за нього самого. Зі сльозами на очах хан попросив якоїсь їжі, додавши, що вмирає з голоду. Дівчина була донькою рибалки. Вона сказала, що в них є лише риба, і подала йому шматок.

Хан сів у тіні і вгамував голод.

Батько дівчини повернувся з риболовлі веселий: йому пощастило. Улов був багатий.

—  Нам удвох, – сказала дочка, – і до завтра не почистити всієї риби. Попросимо цього жебрака допомогти нам.

Незвичний був хан до роботи, але довелося йому погодитися, і незабаром вони втрьох взялися до справи. Дівчина виймала нутрощі, хан мив очищену рибу, а батько солив.

До рук дівчини потрапила велика риба. Коли дівчина розпорола їй черево, звідти випав перстень.

Дівчина показала перстень батькові. Рибалка не вірив своїм очам: ніколи не доводилося йому бачити таку коштовність!

— Тепер ми заживемо з тобою, — радів він. — І борги, і податок сплатимо, та й гарну сукню тобі купимо.

А хан, побачивши у дівчини перстень, так і завмер. Він почав слізно просити, щоб перстень віддали йому. За це він обіцяв зробити дівчину ханшою, а її батька — першим міністром у ханстві.

Дівчина та її батько здивувалися і довго сміялися з його слів. Але він переконував їх, що тільки одягне перстень, як відразу опиниться в ханському одязі, і буде з усіма міністрами та військом.

Дівчина та рибалка все сміялися, що жебрак хоче виманити дорогу річ. Тоді жебрак зізнався, що він Азрет-Султан і розповів, як у нього зник перстень.

Рибалка подумав: «Чого тільки на світі не буває!» Але все-таки не повірив.

А дівчина побігла до подруг розповісти новину.

Подруги її насміялися.

— Азрет-Султан не подивився на найшляхетніших і найбагатших дівчат, а тут раптом обіцяє одружитися з дочкою бідного рибалки. Хто в це повірить! — казали вони.

Дівчина образилася. Повернувшись додому, вона змусила жебрака присягнутися, що коли він стане Азрет-Султаном, то одружиться з нею. І веліла, щоб він чекав до ранку.

Цілу ніч жебрак не спав — чатував вихід із юрти, боячись, щоб дівчина або її батько не забрали перстень.

Вранці дівчина дала жебраку поїсти і сказала зі сміхом:

— Мабуть, ти не спав усю ніч, усе думав, як керуватимеш своїм ханством, наказуватимеш баям і міністрам, щоб вони більше податків збирали для тебе. Недарма кажуть: якщо поганому дати владу, то з твоєї голови не сходитиме палиця.

Жебрак не знайшовся, що сказати у відповідь.

Дівчина вирішила випробувати перстень і одягла його на палець. Відразу на ній виявився дорогий одяг, замість старої, убогої юрти стояла нова, з ханським оздобленням. З’явилося численне військо, міністри в пишних шатах. Усі схилилися, висловлюючи покірність та відданість.

Згадала тут дівчина про жебрака і наказала його привести. — Міністри впізнали у ньому колишнього могутнього Азрет-Султана. Того ж дня відбулося весілля Азрет-Султана та бідної доньки простого рибалки.

Кажуть, що для весільного бенкету м’ясо варилося у дев’яноста казанах.

І ще кажуть, що всі красуні мало не луснули від заздрощів. А дочка рибалки затьмарила всіх своєю красою та шляхетністю.