Бабаї
Вірші Олени Іськової-Миклащук
А у нашому селі
Завелися бабаї.
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
Ходять, ніби королі,
Прямо в нашому селі.
І малесеньких діто́к,
Хто не ходить на горщок,
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
Забирають у мішок.
Тим, хто не почистить зуби,
А лише фарбує губи,
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
Зроблять губи, наче труби.
Хто не любить їсти суп —
Аж болить від того пуп.
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
Виривають в того зуб.
Хто учителя не слуха,
Ну, а сам гуде, як муха,
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка.
Тягнуть силоміць за вуха.
Є іще такий закон,
Тих, хто носить телефон,
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
Забирають у полон.
Але ти не бійся, друже,
Хто з діток хороший дуже,
Бабаї і бабенятка,
І малі бабуїнятка
З тими граються і дружать.