Бабусин дідусь

Минулої неділі рано-вранці, годині так о шостій вечора, я на всіх вітрилах плив через гори, коли це раптом зустрів двох вершників у кареті, котрі сиділи верхи на одному віслюку, і запитав їх, чи не знають вони, на котру годину призначене весілля Білла Хеннефорда, котрого відспівували вчора в нашій церкві. Вони відповіли, що точно не знають, краще мені запитати про це бабусиного дідуся.

— А де мені його знайти? — запитав я.

— Дуже просто, — відповіли вони. — Він живе у цегляному будинку з дерев’яних колод, що стоїть осторонь серед шістдесяти точнісінько таких же.

— І справді, дуже просто, — погодився я.

— Простіше не буває, — відповіли вони. І я пішов.

Бабусин дідусь був велетнем, і не просто велетнем, а велетнем із пляшки. Тільки щось, і він ліз у пляшку. Коли я прийшов, він, мабуть, щойно вискочив із пляшки.

— Як поживаєш? — запитав він мене.

— Дякую, дуже добре, — відповів я.

— Хочеш зі мною поснідати?

— Із превеликим задоволенням, — мовив я.

Він пригостив мене шматочком пива і келихом холодної телятини, а пес сидів під столом і підбирав скалки.

— Брись! — сказав я йому.

— За що? — обурився велетень. — Він учора вполю вав мені на вечерю зайця. Якщо не віриш, ходімо, я покажу тобі.

І він повів мене в сад. В одному кінці саду в гнізді сиділа лисиця і висиджувала орлині яйця. Посеред саду росла залізна яблуня, всипана стиглими грушами. А в іншому кінці в корзині сидів живий заєць, якого велетень з’їв учора на вечерю.

Повз нас пробіг олень, і я раптом пригадав, що у мене в кишені лежить лук. Я зарядив його порохом і пустив стрілу. Вгору знялася зграя перепілок. Кажуть, я убив вісімнадцять штук, але напевне знаю, що тридцять шість, не рахуючи копченого лосося, котрий саме пролітав над містом. І я приготував з нього найкращий яблучний пиріг, який тільки вам доводилось коли-небудь куштувати.

Приходьте, я пригощу вас!

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.6 / 5. Оцінили: 20

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Бабусин дідусь”
Англійські народні казки
Упорядник і перекладач – л. М. Ліщинська
Видавництво: Фірма “Довіра”
1992 р.

8 коментарів
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: