«Сусіде, чи ти чув таке в своїй норі?» —
Раз Миша Пацюка спитала:
«Попала, кажуть, кішка леву в пазурі?
От відпочити й нам пора настала!»
«Чого б то я радів!» —
Пацюк на те їй відповів:
«Чого самій себе манити?…
Раз Мавпі та Мишкові,
Ослу,
Козлу,
Всім разом, як по змові,
Схотілося Квартет заграть.
Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під липу в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички, — ладу ж дарма шукать!
«Стій, …
Раз якось у сільце потрапив Чиж-бідак.
Сердега в нім і бився, і крутився,
А Голуб молодий над ним іще й глумився.
«Ну й сором», — каже: «серед дня, дивак,
Зловився!
Мене б не обдурили так:
За це бо я ручуся …
У літню безгомінь,
Прославши по долині тінь,
Листки на дереві з зефірами шептались,
Мовляв, рясні й зелені ми, а верх який!
І все отак зефірам вихвалялись:
— «Це правда, ми прикраса цій долині всій!
Бо нами дерево і пишне й …
Раз Мавпа, в Дзеркалі уздрівши образ свій,
Ведмедя тишком штовх ногою: «Стій!
Поглянь-но», — каже: «кумцю милий мій!
Це що там за потвора?
Які стрибки! Яка кривляка прегидка!
Хоч трішки б я була така,
Як от вона, то враз повісилася …
Запущений хлоп’ятками під хмари,
Змій паперовий, показний,
Пишався й любував звідтіль на божі чари
Й метелика загледів в низині.
— «Чи віриш ти?» — тріщить: «заледве тебе видко!
А заздрісно, признайся, тобі й стидко
Дивитися на льот мій в вишині?»…
Пастух під тінню спав, надіючись на псів.
Це бачивши, гадюка з-під кущів
Повзе до нього, висунула жало, —
І Пастуха на світі б не бувало.
Та, зглянувшись над ним, Комар його вкусив,
І цим від сну збудив.
Очутившись, гадюку вбив …
Де згоди доброї в товаришів нема,
До діла братись там дарма,
Бо вийде, далебі, не діло, тільки мука.
Раз якось Лебідь, Рак та Щука
Везти з вагою віз взялись
І в нього троє всі мерщій впряглись.
Щосили смикають, — та …
Набравши сушняку, в зимову люту пору,
Дідусь, засушений украй нуждою, йшов.
Він ледве плентався отак до свого двору,
І охкав і кректав під оберемком дров.
Ніс, ніс він їх, аж утомився,
А як спинився,
На землю скинув з пліч сушняк …
Горшки господар віз,
З гори конята з ними бережно ступали.
Та от спинивши валку всю на перевалі,
Господар став спускать легенько перший віз.
І добрий кінь чи не крижми його поніс,
Щоб віз не полетів в долину.
А зверху молода …
У всякого талан є свій:
Ми ж часто славі заздримо чужій,
І беремось до справ мерщій,
Яких нам не здолати.
Довірсь пораді цій:
Коли ти хочеш успіх мати,
Берись за те, до чого, друже, ти мастак.
***
Якийсь то замолоду …
Спіймати Тінь свою хотів Пустун один:
До неї, а вона вперед; ще швидше він, —
Вона туди ж; тоді він навздогін:
Та що хутчіше біг, то швидше Тінь тікала,
Неначе скарб, не даючись.
Ось мій дивак назал мерщій — дивись,…
Орел з степів раз на отару налетів
І вихопив ягнятко,
А Ворон молодий дививсь і аж тремтів.
Позаздрило тут Гавенятко,
І дума так воно: — «Якщо вже брать, то брать,
А то навіщо й дзьоб марать!
Бувають і орли, як …
«Чому це так?» — Ставок до Річки гомонів:
«Ти вічно котиш воду,
Коли не глянь, між берегів!
Невже, сестрице, ти не стомлюєшся зроду?
Та ще й несеш ти річищем прудким
То судна з вантажем тяжким,
А то з плотами десь …
Лев уминав на сніданні ягнятко;
А цуценятко
– При царській трапезі крутилось, та з-під лап
В ясновельможного й собі шматочок — хап!
І Лев те вибачив, не огнівився й трохи,
Бо, пак, дурне ще, молоде було!
А Вовку, дивлячись, у …
Хто дужий та значний,
Але дурний,
То шкодить часом він у добрості своїй.
Був воєвода Слон у хащі лісовій.
Здається, що слони — розумна, бач, порода.
Та хоч воно в цьому признатись шкода,
Наш воєвода
В рідню — гладкий,
А …
На ліктях у Тришка жупан порвався,
Чи ж довго думати? За голку він узявся:
На чверть рукава зрізав молодець
І лікті залатав. Готовий жупанець;
Лише на чверть голіші руки в нього.
Та чи журитися від цього?
І все-таки з Тришка …
Лисиця бачила дива,
Та, Лева стрітивши, лишилась ледь жива.
А згодом Лев назустріч знову їй попався,
А втретє підійшла,
Та не такий страшний тепер він здався.
Лисиця вже сама й розмову почала.
***
Отак ми боїмось другого,
Поки не звикнемо …
Забруднений Деркач поважним вельми став —
Вже б кухонь він тепер не підмітав:
Його приставлено до панського жупана
(Була там челядь, певно, п’яна).
Деркач ялозить сяк і так,
По панському вбранню він б’є несамовито,
І на жупані тім немов молотить …
Раз Водоспад, що з скелі, пінячись, стрибав,
Зухвало так цілющому Струмку сказав
(Який ледь був помітний під горою,
Одначе, мав велику шану у людей):
«Не дивно це? Малий і бідний ти водою,
А день у день багато в тебе тут …