Бальзам для Вовка
Байки Анатолія Гарматюка
Лиш на отару Вовк напав —
На нього кинувсь Вовкодав
І ледь не розідрав.
Сяк-так
Відповз у ліс хижак,
У лігві дух спускає неборак.
Над ним заплакана Вовчиха,
Заголосила стиха:
— Ой лишенько, ой лихо…
Мене на кого покидаєш ти?
Як завинила чимсь, прости.
Ой, чим тобі допомогти?..
Вовк непорушно вже лежить,
Ледь шепче голосом чужим:
— Останні… вісті… розкажи…
Вовчиха мовила:
— Спочатку
Вість про сусідове Вовчатко:
Поставив Кінь йому печатку.
Вовк стрепенувся:
— Це цікаво…
— Ну, а з сусідом гірша справа:
Зосталась в пастці лапа права.
Вовк вуха звів, заусміхався:
— Ото сусідова хвальба вся:
«Не попадусь!»
Таки попався!
— А наш Вожак мисливцем вбитий…
— Вожак загинув знаменитий?
Мені вже краще — буду жити!
Із кимсь щось трапиться погане —
Вовкоподібним як бальзам на рани.