Баран і собаки

Езопові байки (переказ Цімікалі П.)

За ненашого часу, ще за давніх-давен жив
собі на схилі високої гори вівчар із своїми
вівцями та собаками. Чи то літо, чи зима –
однаково добре їм велося. Отара паслася на
зеленій траві, собаки гралися в дружньому
[161] гурті, а господар тільки походжав поміж
ними, наспівуючи пісень.

І лиш один поміж усіх був невдоволений –
найстарший і найдужчий баран. Довго він
уникав товариства вівчаря й собак, аж
урешті так знудьгувався, що не витримав і
зважився вилити душу.

Вибрав час, коли господар спочивав під
деревом, підійшов до нього та й каже:

– Чоловіче добрий, я на тебе дуже ображений.

– А то чому?

– Не тільки я. Вся наша отара – теж.

– То кажи вже, цікавий я знати, в чім річ.

– Бачиш, господарю, ми, вівці, даємо тобі
вовну, молоко, ягнят. Маєш ти з нас добрий
пожиток. А як нам віддячуєш? Ніяк. Все, що ми
їмо, дарує нам земля, а не ти. І коли раптом
випалить спека зелені трави на горі, ніщо
нас не врятує- помремо з голоду. А ти тільки
те й робиш, що пестиш своїх собак, з яких
нема тобі ніякої користі. Так їх доглядаєш,
немов то вони тебе годують. Несправедливо
чиниш, господарю, і від того дуже мені
прикро.

Знітився чоловік і став гадати, що
відповісти. Але великий пес, що сидів
неподалік і чув розмову, не дав йому й слова
мовити. Стрибнув до барана й вигукнув:

– Схаменися, баране! Ти добре подумав, перш
ніж говорити?

– А що, хіба я неправду сказав?

– Чи він сказав неправду! Та поміркуй
лишень: ми стережемо вас, овець, удень і
вночі; тільки тому ви не боїтеся злодіїв та
вовків. Кажеш, що коли не стане трави – ви з
голоду помрете. А коли не буде нас, то не
помрете? Та як же вам пастися самим? Вовки,
тільки-но вас зачують, одразу нападуть, і
ніхто з усієї отари не врятується. Правду я
кажу чи ні?

Баран похилив голову.

– Правду,- відказав тихо.- Даруй мені, любий
друже, я говорю нерозумно. І ти, господарю,
забудь мої слова. Ти добре робиш, що так
пильнуєш собак, бо вони нас бережуть. Тепер
уже я не позаздрю, хоч би як ти їх пестив.

І знову заприятелював баран з собаками і
зажив легко та весело.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: