Баранчик та сонечко
Казки Михайла Пляцковського
Якось після дощу побачив баранчик, що в великій калюжі посеред дороги сонечко купається.
«Бач ти! – подумав він. — Мабуть, вода тут чиста, раз на сонечку жодної брудної цятки не видно…»
Плюхнувся баранчик у каламутну калюжу — і так забруднився, що всі його білі кучерики чорними стали. І запитав тоді здивований баран у курки, що повз проходила:
— Послухай, чубатко, чому це до мене бруд причепився, а до сонечка — ні?
— Так на те ж воно й сонечко! – відповіла курка.
А баранчик нічого не зрозумів.
Джерело:
“ Солнышко на память”
Михайло Пляцковський
Видавництво: “Советская Россия”, 1975 р.