Бідняк та багатій

Жили-були бідняк та багатій. Посварилися вони вдома з усіма своїми домашніми і пішли зі свого села. Кинули своїх жінок, сім’ї. Ідуть. Бідняк затужив.

– Нічого не маю. Куди я подінусь? Доведеться мені жебракувати.

А багатий каже:

– Мовчи, підемо з тобою на небо до святого Петра. Я з ним знайомий, він нам відчинить.

Добре. Йшли, йшли, дісталися до неба. Постукали до райської брами. Хто вийшов відчиняти? Ясно, святий Петро,

– Куди прете?

– На небо.

– Ого! На небо вам не можна. Спершу – у пекло.

– Та ми заблудимось.

– Ідіть он тією дорогою, потрапите до пекла.

Пішли і прийшли до пекла. Там йде бенкет, частування. Чорти і питають:

– Чого вам треба?

– Ми дуже зголодніли.

Дали їм вина, хліба. Мандрівники наїлися, випили по пляшці вина. Пляшки спорожніли, а ще хочеться випити. Бідний питає багатого:

– Хто ж за все заплатить?

– У мене грошей вистачить.

Вирішили ще випити. Тільки почали, чорти і кажуть їм:

– Стоп, годі! Треба платити.

Багатий вийняв гаманець та заплатив. Бідний думав, що той і за нього заплатить, але ні. Так багатій залишився в пеклі, а бідного вигнали. Пішов бідолашний назад на небо і залишився там колоти ангелам дрова і носити воду – не задарма ж його годувати!