Білі рукавички

Роздобув десь молодий лінивий Шпак пару білих рукавичок. Абияк натягнув їх на лапки і задер дзьоба:
— Ось я який!
Полетіли вранці птахи на роботу: жучків, павучків та різну мошкару у лісах та на полях збирати. Шпак вдома залишився.
— Летимо з нами! — кричали птахи, пролітаючи повз нього.
— Летіть, летіть! — відповів Шпак. — Хіба ви не бачите, що я в білих рукавичках? Не можу я їх забруднити!

Напрацювалися птахи в лісах і на полях, самі наїлися, прилетіли додому пташенят годувати.
-— А мені? – крикнув Шпак. – Нагодуйте мене! Я голодний! Цілий день нічого не їв!
— Як же ти їстимеш у білих рукавичках? Ти ж їх забрудниш!
— А ви мені прямо в рот кладіть — я проковтну!
— Ну ні! — відповіли птахи. — Ти вже давно не пташеня! Ти носиш білі рукавички!

Розлетілися птахи своїм гніздам, перед сном пісні поспівали і лягли спати. А Соловейко, той навіть уночі співав — так добре він попрацював за день.
Тільки Шпак та старий Пугач не спали. Пугач мишей ловив, а Шпак у гнізді крутився. Крутився, крутився, а потім узяв і з’їв одну білу рукавичку. Голод – не тітка!