Блискавка та ягуар

“А це що за звір?” – здивувався ягуар, побачивши якось блискавку, що грала своєю палицею. Підійшов ближче – а блискавка наче й не бачить його. Відстрибнув ягуар – ніхто за ним не погнався.

«Ну й дурний звір, — подумав ягуар, — з’їсти його, чи що?»

– Гей, – закричав він, – здолай мене!

Але блискавка промовчала.

Тоді ягуар проревів ще голосніше:

– Я такий! Я сильний та страшний! Усі мене бояться!

Стрибнув ягуар на дерево – і зламав усі гілки. Потім кинувся вниз і давай рвати пазурами траву і рити землю.

– Ну, хто встоїть переді мною? – гаркнув ягуар.

Але тут блискавка змахнула своєю вогненною палицею. Гримнув грім, здійнявся вихор і полила злива.

Кинувся ягуар під дерево – але блискавка повалила його. Сховався ягуар під скелю – блискавка роздробила її. Забрався ягуар у нору броненосця – але й туди вдарила блискавка. Ягуар кидався туди і сюди, а блискавка все трощила і ламала: і дерева, і скелі, і землю.

Ягуар оглух від грому, осліп від блиску, задубів від дощу і вщент знесилів.

Тоді блискавка сказала йому:

– Побачив тепер, яка я? Не один ти сильний. Є й сильніший за тебе.

І вона пішла, залишивши ягуара розпростертим на землі.

Ось чому й досі всі ягуари бояться грози.