TOU

Близнята

Африканські казки

Щодня ходив Зонді до скелі, але минуло багато місяців, перш ніж він знову побачив близнюків. Цього разу він підійшов до них і попросив їх вернутися додому.

Взявши обох за руки, він повів дітей до Номамби.

Але, побачивши дітей, Номамба зрозуміла, що близнюки вже забули свій дім, вони сумували за чоловічками, які допомогли їм у біді, і за всіма своїми чотириногими друзями.

Якось увечері, коли батьки позасинали, Демана взяв сестричку за руку, і вони тихесенько вийшли з хатини. При ясному місячному сяйві діти подали­ся через хащі до річки. Там біля великої скелі вони зупинилися й почали співати ніжними голосами:

Скеля, скеля Нтунджамбілі, Відчинись, ми хочемо зайти. Якщо не відчинишся для нас, Відчинись ластівкам, яких ми бачимо в небі. Відчинись, ми хочемо зайти.

Розколина в скелі розширилась, і діти почули голоси. То маленькі чоло­вічки вітали їх, кажучи:

— Заходьте, Демано і Демазано, ми сумували без вас.

Ці слова потонули в чарівному хорі — то всі підземні істоти піснею вітали дітей.

Так вони живуть там і досі й допомагають маленьким чоловічкам.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.7 / 5. Оцінили: 7

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Казки народів Африки”

Упорядник- М. А. Венгранівська

Переклад – І. Шепаровска

Видавництво:”Веселка”

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: