<

Бочка з водою

Казки Рахіль Баумволь

Шила бабуся в саду на лавочці і впустила наперсток, а підняти забула, так і пішла до хати.
Наперсток упав у траву денцем униз. А тут пішов маленький дощик, такий маленький, що після стільки спекотних днів він нікого не напоїв, не обмив, трохи бризнув і миттю ввібрався в суху землю.
Раптом у траві загудів джміль:
— Дивись, бочка з водою!
Зібралися довкола повного наперстка комашки. Жук довгоносик довгим хоботком набирає воду і роздає по півкрапельці на брата: пийте, води всім вистачить. А одна травинка навіть голову занурила в наперсток:
-Ось і освіжилася. Як добре!
Але гидливе сонечко сплеснуло крильцями:
—Помилуйте, хіба можна, щоб кожен пхав голову в бочку!
Тут розумні мурахи вигадали: накрили наперсток листочком — тепер вода не висохне і не запилиться.
Весь спекотний день юрмився комашиний народ біля бочки з водою. А вночі пішов сильний дощ із громом та блискавкою.
Вітер перевернув наперсток, вода, що залишилася, з нього вилилася, але вона вже нікому не була потрібна. Навколо йшло таке миття і прання — тільки гілки на деревах покрекували; вітер повертав листя вгору то однією, то другою стороною і плескав по них потоками води; блискавка весь час чиркала по небу, наче величезний сірник: висвітлить на мить сад, щоб переконатися, чи всі добре вимилися, і згасне.
Вранці прийшла в сад бабуся, а біля лавки наперсток лежить, блищиться на сонці, проситься на палець, ніби він ніколи й не був бочкою з водою.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:

“ Мои первые книжки “

Рахиль Баумволь

Видавництво : “Детская литература”, 1968 р.

Залишити коментар