Божі гуси

Едуард Лабуле

У одного поміщика був син, такий злий, ледачий і норовливий хлопчик, що самі батьки були йому не раді.
Для виправлення вони віддали його священику
– Я не хочу нічого робити, – говорив дитина, – я народився дворянином, дворяни нічого не роблять. Подивіться на мого батька!
Священик став пояснювати йому, що його батько раніше був полковником, а перед тим, як стати полковником, був майором, капітаном, поручиком, кадетом. Для того ж, щоб стати кадетом, потрібно вміти читати, писати, фехтувати і знати багато інших хороших речей.
– Ну що ж, – сказав хлопчик, – я хочу бути імператором, імператор нічого не робить.
Священик знову взявся тлумачити йому, що у імператора більше справ, ніж у селянина, що йому не вистачає дня для одних відмов тим, хто просить у нього місця, не маючи на те права.
– Якщо так, – сказав хлопчик, – то я хочу бути Богом. Бог нічого не робить.
Священик сплеснув руками.
– Подумай, дитя моє, – сказав він, – адже Бог керує всім світом. Та рука, яка направляє сонце, вказує також шлях мурашці. Його погляд обіймає в один і той же час весь світ і найменші бажання, що народжуються в людському серці. Він чує небесну гармонію і животіння трави. Бог ніколи не відпочиває, тому що безперервно любить.
Але хлопчик був упертий, він неодмінно хотів бути Богом і ввечері заявив, що не ляже спати до тих пір, поки його не зроблять володарем всесвіту. Загрози, прохання – все було марно. Нарешті, втомившись від метушні з ним, жінка священика відвела в куточок злого хлопчика і пообіцяла йому, що завтра вранці він буде Богом.
Після цієї обіцянки він дозволив вкласти себе спати. Ранок вечора мудріший, каже прислів’я. Але і на наступний день маленький князь не хотів відмовитися від своєї вигадки. Як тільки він прокинувся, першим його питанням було – став він Богом.
– Так, – відповідала жінка священика. – Але сьогодні неділя, пора на службу. Бог не може пропускати службу. – Вони вирушили до церкви. Дорогу йшла лугом, який належав батькові хлопчика. На ньому дівчинка пасла гусей з панської садиби. Побачивши селян що йдуть до церкви, вона наздогнала їх і пішла разом з ними.
– Варвара, – закричав хлопчик, – ти хочеш кинути гусей одних?
– Хіба в неділю пасуть гусей? – відповідала Варвара, – сьогодні свято.
– Хто ж буде їх стерегти? – запитав хлопчик.
– У неділю їх береже Бог, милий пане, вони Божі гуси.
І вона пішла.
– Дитино моя, – сказала дружина пастора, – ти чув, що сказала Варвара. Я охоче повела б тебе до церкви послухати орган, але з гусьми може трапитися нещастя. А так як ти Бог, то тобі треба їх вартувати.
Що міг відповісти на це маленький дворянин? Він скривився і цілий день бігав за гусьми, але ввечері поклявся, що його вже більше не підговорять на бажання бути Богом.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 12

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Сказки”

Едуард Лабуле

“Банк культурной информации”

Єкатеренбург, 1994  р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: