TOU

Братове весілля

Угорські народні казки

Тоді повертаюсь до сірого, сідаю на карого й лину на гнідому.

Ідуть назустріч двоє чоловіків і кажуть мені:

– Ей, хлопче, де ти загубив свою голову?

Мацаю я собі спину, шию і бачу, що голови справді немає. Швидко завертаю і їду за головою.

Що ж робить моя голова? Вона зробила собі з глини поперек, ноги й руки і весело ковзає на льоду. Я теж умію ковзатись, тож гайда за головою! Проте ніяк не можу наздогнати голову.

– Стій, голово! – кажу їй.– Я все одно хитріший за тебе.

Швидко ліплю з глини гончака, нацьковую його на голову, і пес умить піймав її. Я кладу її на місце і – хоп-ля-хоп! – біжу назад, до сірого, сідаю на карого і мчу на гнідому з гори і крізь гору так, аж курява знялася. Поки я примчав до млина, там уже був батько, мати, брати і сестри.

Стояли вони й оплакували мене,

– Синку мій, лебедику мій, де ти дівся?

– Не бідкайтесь, мамо,– кажу їй – я тут; погана сокира не загубиться.

Поклали ми дев’ять мішків борошна на віз, поїхали додому, взяли з собою й млин та влаштували таке весілля, аж хата двигтіла.

Хто не вірить, хай перевірить.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

5 / 5. Оцінили: 1

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Угорські народні казки ”
Упорядник і перекладач – К. А. Бібіков
Видавництво: “Веселка ”
м. Київ, 1985 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: