<

Буйвол та чапля

Філіппінські народні казки

Ви коли-небудь помічали, що часто, особливо в дощовий сезон, на спині буйвола сидить чапля? І буйвол анітрохи не заперечує цьому. Знаєте, чому? Бо буйвол розуміє: нікуди йому тепер не подітися від цього білого довгоногого птаха.

Послухайте історію, що сталася колись з ним…

Жили собі буйвол і чапля, та не було між ними згоди. Ніколи вони не розмовляли один з одним, хоч їх усюди бачили разом: біля ріки, на рисовому полі чи на лузі. Але все одно вони одне одного недолюблювали.

Але якось буйвол сказав:

– Послухай, чапля, щоб нам більше не дутися один на одного і помиритися, давай влаштуємо змагання.

– Давай, – погодилась чапля. – Але як?

– Ходімо на ріку. І позмагаємось, хто з нас більше води вип’є?

— Але ж ти он який великий, отже, і води в тебе увійде набагато більше, — заперечила чапля.

Потім подумала, подумала і прийняла виклик буйвола.

Вони домовилися зустрітися наступного ранку. Домовились так. Переможець не той, хто вип’є більше води. Переможець той, після кого води у річці стане менше! І ще. На вічні часи він отримає повну владу над тим, хто програв. Так вирішили чапля та буйвол. А суддями обрали корову, коня, пса та птахів. Вирішили та розійшлися по домівках.

Тільки чапля полетіла не додому, а на ріку. Сіла вона на дерево, що росло на березі, і уважно спостерігала за рівнем води в річці. Помітила чапля, що приплив починається вранці, а відплив – опівдні.

Наступного дня, тільки сонце зійшло, на березі річки зібралися звірі та птахи. Усі з нетерпінням чекали на початок цікавого видовища. Ось і судді прийшли.

Першим зголосився показати, на що він здатен, буйвол. Переможно оглянув натовп і подумав: “Зараз побачите, скільки я вип’ю води!”

Пив він справді дуже довго. Багатьом здалося навіть, що буйвол ніколи не зупиниться.

Але ось буйвол все ж таки відірвався від води, підняв голову і з жахом побачив, що води в річці анітрохи не менше! Навпаки, стало ще більше! Спочатку вода ледве покривала його копита, а тепер уже доходить до половини ноги.

Буйвол знову почав пити. Пив доти, доки не захлинувся. Повільно повалився він на своє черево, і в ту ж мить заснув.

А вода в річці все прибувала і прибувала, глядачам довелося навіть відійти від берега, щоб не замочити ноги.

– Тепер черга чаплі показати свої сили, – оголосили судді.

– Зачекаємо, поки прокинеться буйвол, – сказала чапля. – Нехай бачить, як я п’ю воду! Бо ще не повірить, що я виграла за правилами.

Почали чекати. Минула година, друга, третя… Лише за чотири години прокинувся буйвол. А чапля тим часом помітила, що в річці почався відплив.

– Н-ну-у, тепер твоя че-е-е-р-га, чапля, – насилу промовив буйвол.

Опустив хитрий птах свій довгий дзьоб у воду, ніби п’є. Довго стояла вона так у річці.

– Дивіться! Дивіться!  Річка міліє! Води все менше і менше! – закричали звірі та птахи, що зібралися на березі. Так чапля стала переможцем, а буйвол – переможеним. І на очах у численних свідків буйвол визнав свою поразку.

Ось з того часу і катається чапля на спині буйвола, коли їй завгодно і скільки завгодно!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 11

Поки немає оцінок...

Залишити коментар