TOU

Бик Карділ

Португальські народні казки

У короля був старий слуга. Король дуже його любив і довіряв йому найбільше, бо старий був відданий йому всім серцем і за все життя жодного разу не обдурив свого пана.
Якось королю подарували бика. Звали його Карділ. Це був великий і лютий бик – лобастий, з могутніми грудьми і широко розставленими рогами. А треба сказати, що король був великим любителем бою биків. Він заздалегідь уже уявляв, яким прекрасним буде Карділ у бою з відважним тореро. Його поява на цирковій арені, могла принести славу усьому королівству!
Кому ж доручити охорону такого дива? Тільки вірному та відданому слузі. Король звелів відвести бика в один з своїх прекрасних парків, а старому слузі  суворо наказав берегти бика як власне око.

Про це дізнався один вельможний ідальго – так називають дворян у Португалії. Він прийшов до короля і сказав:
– Мій сеньйоре! Даремно ви довіряєте старому. Я впевнений, що він анітрохи не кращий за інших людей і при першій нагоді обдурить вас, як обманюють інші.
Король не повірив.
– Мій слуга відданий мені всім серцем і за все життя жодного разу не сказав мені слова неправди, – відповів він дворянину.
Але ідальго наполягав на своєму:
– Б’юся об заклад, не пройде і трьох днів, він обдурить вас і збреше вам в очі!
– Ти відповиш мені за ці слова! – розсердився король. – Я приймаю виклик! Але якщо ти програєш, то поплатишся головою!
Тим і закінчилася розмова. Довелося замислитися дворянину: він знав, що слуга непідкуплений, і ніяк не міг придумати, як змусити чесного старого збрехати самому королю.

Тоді він наказав своїм людям дізнатися потихеньку, як живе старий і що для нього найдорожче на світі, і дізнався, що старий слуга давно овдовів і живе з одним єдиним сином. Цей юнак, ще майже підліток, скромний і прекрасний обличчям, був для нього єдиною радістю. Він дізнався також, що старий слуга, виконуючи королівський наказ, цілі дні проводить у віддаленому парку, доглядаючи бика Карділа, і тому юнак довго залишається зовсім один вдома.
Зла думка спала на думку дворянину. Він найняв трьох розбійників, і бандити викрали юнака.

Повернувшись додому і не знайшовши сина, дідусь прийшов у відчай. Він почав шукати його по всьому місту, але не знайшов, бо злий ідальго сховав юнака у підвалі свого будинку. Всю ніч не спав нещасний старий, таке велике було його горе. Але, вірний обов’язку, на ранок все ж таки пішов до королівського парку наглядати за биком.
Тут і прийшов до нього ідальго.
– Хочеш знову побачити свого сина? – Запитав він слугу.
– Він живий? – Вигукнув утішений старий. – І ви знаєте, де він?
– Звичайно, знаю, – відповів старому ідальго. – І ти не тільки побачиш його, ти отримаєш його назад, якщо в цю ж мить при мені заколеш бика Карділа.
Старий став блідий, як його сорочка. Порушити наказ короля? Про це він навіть не міг подумати. Проте залишити сина в руках бандитів було ще страшніше. Любов до хлопчика перемогла. Слуга вихопив з-за пояса гострий ніж – стилет і точним ударом, не гірше за вправного тореро, убив наповал Карділа. А ідальго – за умовою – випустив юнака на волю.

Дворянин був упевнений, що перехитрив короля та виграв у суперечці. Він ні хвилини не сумнівався, що старий слуга побоїться за свою голову і нізащо не розповість королю страшної правди. Він одразу ж поспішив у палац і доніс королю, що слуга вбив Карділа.
Король розлютився. Звелів дворянину вийти із зали і наказав покликати слугу, який так зухвало порушив королівський наказ.
Привели старого.
– Де бик? – нахмуривши брови, впритул спитав його король.
Тремтячи від страху, старий прошепотів:

– О, бику шляхетний,
Лютий Карділ,
Тебе я беззмінно
Стеріг і беріг,
Беріг, виконуючи
Наказ короля.
Сьогодні ж, Карділе,
Ти занапастиш мене…

– Говори зрозуміліше! – крикнув король, якому не сподобалися такі вірші.
І старий слуга щиро зізнався у всьому, не приховавши жодної дрібнички.
Король вислухав розповідь до кінця і вже спокійно сказав старому:
– Не легко мені було втратити такого чудового бика, але було б ще важче втратити віру в твою правдивість і чесність, мій вірний слуга.
Він зробив старого своїм першим радником, а кат того ж вечора відрубав дворянину голову на міській площі.

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.7 / 5. Оцінили: 3

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Птица-Правда”
Іспанські і португальські казки
Переклад – Т. Шишлової
Видавництво: “Детская литература”
Ленінград, 1980 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: