Билиці дяді Гриця
Грицько Бойко
ЖАРТИ
Некультурні хазяї
У неділю із гостей
Хлопчики вертались,
А дружок у них пита:
— Як вам гостювалось?
— Та нічого, все як слід…
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.
Некультурні хазяї,
Грубі, нехороші,—
З нас при вході не зняли
Шапки і калоші.
Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили…
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.
Пилипок
Груш, що висять в холодку
Наче на принаду.
Захотілось Пилипку
З колгоспного саду.
Три години стежив він
З лопухів за дідом,
Доки сторож у курінь
Піде за обідом.
Та дідусь іще не встиг
І за столик сісти,
Як хлопчина в сад забіг
Й ну на грушу лізти.
До гіляки мов прилип,
І в обидві жмені
Прямо з листям наш Пилип
Рве грушки зелені.
От він злазити почав.
Сповз на стовбурину …
Враз собака загарчав
І вхопив штанину.
Сів хлопчини на сучку.
Звісив ноги голі. –
Бо штани лишив Сірку ,
А грушки всі — долі.
У низу Сірко сидить,
Поки дід обіда.
Наче каже: — Що ж, іди
За штаньми до діда!
Барабан
В магазині тато мій
Барабан купив новий.
Ще й дві палки невеличкі –
Це для мене іі для сестрички.
Ми з сестричкою мирились –
Барабаном ми ділились:
Трохи я побарабаню.
Потім дам сестричці Ані.
Барабаню знову я.
Потім — черга не моя…
Тато каже: Перестань!
Перестань, не барабань!
Бо від цього барабана
Я глухим, напевне, стану.
Я татусю відповів:
– Ти б іще один кушів!
Ми удвох побарабаним
І відразу перестанем.
Поросята
Забруднились поросята,
Почали ми їх купати.
Мили, мили, мили, мили –
Аж вони почервоніли:
Мабуть, соромно зробилось,
Що були так забруднились.
Дуже я ліпить люблю
Узялася я до діла
Пластилін в руці змісила.
Подивися-но, дружок:
Вже готовий колобок!
Він і ротик має –
Тільки не співає…
Дуже я ліпить люблю!
Я ще й вовчика зліплю,
Зайчика вухатого,
Мишку вайлуватого.
А лисички я не хочу,
Щоб не з’їла колобочок…
Перестаралася
Наша Алла,
Наша Алла
Шар великим надувала.
Дула, дула — Передула…
Хлоп! —
Із великого такого
Не лишилося нічого.
Мама засміялась:
Ти перестаралась!
Бублики
Ой смачні,
Ой смачні
Бублики у Тані:
Медяні,
Запашні,
З маком ще й рум’яні!
Медяні,
Запашні
Танечка поїла,
А для нас
І для вас
Дірочки лишила.
У слона болить нога
У слона болить нога,
Слон сьогодні шкутильга
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.
Вовчик та лиска
— Де ти, лисонько, була?
— Повертаюся з села.
— Добре гостювалось?
— Без хвоста зосталась.
Грак
Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі входив він в ріку,
Тричі мився з милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило! — карка грак. –
Та чи так?
Чапля
Сонце вмилося в ріці.
Засіяли промінці.
Все одразу пробудилось.
Ожило, заметушилось.
Лиш в затоці чапля боса,
Довгошия, довгоноса,
Під крилечко дзьоб уткнула —
На одній нозі заснула:
Цілу нічку жабенята
Не давали чаплі спати
Левенятко
Це левенятко головате
Таке мале, а вже вусате.
Перехитрила
Від блискавки й грому
Лисичка тікає.
А грім все гуркоче,
А дощ припускає.
Ніде ні билини —
Поорані ниви.
Куди заховатись
Лисичці від зливи?
Аж дивиться:
ржава стоїть борона.
— Під нею сховаюсь! —
Рішила вона.
Сховалась і рада:
— Хай дощик іде! —
Не кожна ж краплина
На мене впаде!
ЗИМОНЬКА –ЗИМА
Зимова пісенька
Зимонько, де ти?
На мети замети.
Ми тебе стрічатимем.
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гука: — Іду!
Прийшла зима.
Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим знайомим блиском
Недавню осінь нагадав.
Перший сніг
То не зорі
Неозорі
Засіяли на просторі,
Кружать угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і намистинки
Стеляться до ніг.
Сніг пухнатий,
Наче вата,
Жаль по ньому і ступати —
Білий, чистий сніг.
Пригода з Дідом Морозом
В нас ялинка лісова,
Молода, хороша
І її всю покрива
Срібляна пороша.
Під ялинку лісову
Вати ми поклали,
Нарядили, як живу,
Іграшками вбрали.
— Ну й веселі ж малюки!
Дід Мороз гукає.—
Разом з вами залюбки
Вдарю гопака я.
Та як вдарив гопака.
Що аж парко стало.
Потекла з лиця ріка,
Борода відпала.
Снігобуд
Снігобуд! Снігобуд!
Наробили ми споруд.
Носить сніг дітвора —
У дворі росте гора.
З снігу робимо цеглини
Кладемо високі стіни.
Ти замерз? Ану ходім
Будувати сніжний дім!
Прилітайте під вікно
Сніг-сніжок!
Сніг-сніжок!
На снігу сліди пташок.
Це горобчики стрибали,
Мабуть, їстоньки шукали
Та поживи, бач, нема
Замела усе зима…
Ой ви, пташки куцохвості.
Наші друзі, наші гості,
Прилітайте під вікно —
Є в кормушці вам пшоно.
Песик помагає
Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.
Слідопит
В дворі, в саду,
Навколо хати
Я по слідах
Шукаю брата.
Вперед, вперед
Іду сміливо —
Спочатку вправо,
Потім вліво…
В дворі, в саду,
Навколо хати —
Ніяк знайти
Не можу брата:
Він так наплутав,
Що, похоже,
І сам себе
Знайти не зможе!
Лижі
Дівчинка Люда
Лижі вдягла.
Лижі великі,
А Люда мала.
Люда на лижах
Стоїть несміливо:
Хилиться вправо,
Хилиться вліво.
Лижі роз’їхались.
Людочка: — Ах! —
Добре, що палиці
Є у руках…
На санчатах
Я лечу,
лечу,
лечу
Накатаюсь досхочу.
Все униз,
униз,
униз —
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз
На галяві
зупинивсь.
Я веду,
веду,
веду.
Саночки на поводу,—
Бо з гори санчата мчать,
А на гору —не
хотять…
Вітер
Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки- Порошинки
Не залишив вітер.
Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший,
Ти пригожий,—
Ковзанку нам витер.
Я морозу не боюсь
Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика
Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих валянцях.
Я морозу не боюсь! —
Під рогами: хрусь, хрусь…
Перші крапельки весни
Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам
весняним.
СОНЯЧНА ПОРА
Прийшла весна
У бруньках весняні клени,
Теплий вітер повіва.
Наче щіточка зелена.
Пробивається трава.
На горбочку перші квіти
Голубенькі-голубі.
І пушок почав біліти
Біля ставу на вербі.
Сонце ніжне, полум’яне,
Далина така ясна.
Це прийшла до нас кохана
Наша радісна весна.
Струмочок скаче
Струмочок скаче,
Все скік та скік.
Сміється й плаче
Гірський потік.
Потік до річки
Спішить, дивись:
Змією стрічка
Все в’ється вниз.
А річка в море.
І так віки:
Над морем — гори,
В горах — струмки.
Дівчинка
Сонечко весняне
Встало з-за села.
Пробудилась рано
Дівчинка мала.
Дивиться в віконце,
Радісна, ясна,
Наче промінь сонця,
Мов сама весна.
Бантики в косички
Вплетено як слід,
А рум’яні щічки,
Наче сонця схід.
Сонечко лишається
Біля сонечка, вгорі,
Плавала хмаринка,
Проти сонечка в дворі ,
Бавилась Яринка
Враз хмаринка біла
Сонечко закрила;
І Яринка засмутилась –
Губоньки скривила
Не журись Яринко,
Не на вік хмаринка;
Хмарка розпливається ,
Сонечко ж – лишається.
Прилетіла бджілка
Прилетіла бджілка,
Бджілка-срібнокрилка
Сіла на травиці
Склала свої крильця
– Де була, хороша?
Може, важка ноша?
Може, натомилась,
Чи з дороги збилась?
– Я й не натомилась.
З дороги не збилась.-
Сіла на травинку
П’ю смачну росинку.
Дошик, дощик
Дощик,
Дощик! —
Аж залопотіло.
Ліс і поле,
Все навколо
Дощику зраділо.
Дощик,
Дощик! —
По дорозі стука.
Ми краплини,
Мов перлини,
Ловимо у руки.
Дощик,
Дощик! —
Не дає гуляти.
Ми з ляльками,
З іграшками
Біжимо до хати.
Криниця
Ой криниця на лужку,
На зеленім моріжку.
Всюди квіти, резеда,
Лопухи та лобода.
Для малого поросяти
Лободу ми будем рвати
З лопушиного листа
Вийде чашка не проста:
Нею із криниці
Можна нам напиться!
Ой криниця чиста.
Чиста та сріблиста..
Плаває в ній сонечко.
Ніби те віконечко.
На городі
Огірки-пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.
А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.
Тільки соняшник не спить
На одній нозі стоїть.
Поверта він тяжко
Голову – ромашку
І, розкривши жовтий рот,
Стереже він наш город.
Починаються жнива
В груди клюнув золоті
Жайворон себе
І дзвіночком полетів
В небо голубе.
Перелякана і зла,
Полем, навмання,
Перепілка повела
Перепеленя.
Бабка райдужна, легка
Зникла з колоска,
З поля заєць утіка,
У гаю зника.
Бо мотори загули
Посеред полів,
І комбайни попливли .
Морем колосків.
Лине пісня трудова –
Починаються жнива!
Не залишу у біді
Каченята молоді
Враз побігли по воді,
Крильцями залопотіли
І у вирій полетіли.
Тільки качка сидить,
В неї ніжка болить
І крилечко перебите
їй не можна злетіти.
Плаче, плаче качка-мати:
Де ж я буду зимувати?
Каченята молоді,
Не лишайте у біді…
Я кажу: — Не плач, не треба,
Я на поміч йду до тебе.
Заберу тебе до хати,
Там ти будеш зимувати.
Рани я твої загою,
А весною, а весною
Каченята прилетять.
Ми їх будемо стрічать.
З ними ти в очеретах
Заведеш своє: ках-ках!
От маля, так маля
От маля, так маля! —
Не злякалося джмеля,
Не гукає маму,
А зняло панаму
І махає нею: —
Ну,
Тільки сплобуй, плозену!
День такий знаменний
Закінчилось літо.
Покосили ниви,
У садах доспіли
Яблука і сливи.
Вересень малечу
В класи зазива…
День такий знаменний
Раз в житті бува!
Хлопчики й дівчатка
Дуже поспішають.
У просторих класах
Парти їх чекають.
Подивіться, друзі:
Форма в нас нова! —
День такий знаменний
Раз в житті бува!
Перший день навчання.
У містах і селах.
Світить нам привітно
Сонечко веселе.
Все навкруг сміється,
Все навкруг співа:
День такий знаменний
Раз в житті бува!
Джерело:
“Билиці дяді Гриця ”
Грицько Бойко
Видавництво: “Дитвидав”
м. Київ, 1958 р.