ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Билиці дяді Гриця

Грицько Бойко

ЖАРТИ

Некультурні хазяї

У неділю із гостей
Хлопчики вертались,
А дружок у них пита:
— Як вам гостювалось?

— Та нічого, все як слід…
Тільки, бачиш, друже,
В тому домі хазяї
Некультурні дуже.

Некультурні хазяї,
Грубі, нехороші,—
З нас при вході не зняли
Шапки і калоші.

Навіть з наших кожушин
Снігу не струсили…
То ми так, як увійшли,
І до столу сіли.

Пилипок

Груш, що висять в холодку
Наче на принаду.
Захотілось Пилипку
З колгоспного саду.

Три години стежив він
З лопухів за дідом,
Доки сторож у курінь
Піде за обідом.

Та дідусь іще не встиг
І за столик сісти,
Як хлопчина в сад забіг
Й ну на грушу лізти.

До гіляки мов прилип,
І в обидві жмені
Прямо з листям наш Пилип
Рве грушки зелені.

От він злазити почав.
Сповз на стовбурину …
Враз собака загарчав
І вхопив штанину.

Сів хлопчини на сучку.
Звісив ноги голі. –
Бо штани лишив Сірку ,
А грушки всі — долі.

У низу Сірко сидить,
Поки дід обіда.
Наче каже: — Що ж, іди
За штаньми до діда!

Барабан

В магазині тато мій
Барабан купив новий.
Ще й дві палки невеличкі –
Це для мене іі для сестрички.

Ми з сестричкою мирились –
Барабаном ми ділились:
Трохи я побарабаню.
Потім дам сестричці Ані.

Барабаню знову я.
Потім — черга не моя…
Тато каже: Перестань!
Перестань, не барабань!

Бо від цього барабана
Я глухим, напевне, стану.
Я татусю  відповів:
– Ти б іще один кушів!
Ми удвох побарабаним
І відразу перестанем.

Поросята

Забруднились поросята,
Почали ми їх купати.
Мили, мили, мили, мили –
Аж вони почервоніли:
Мабуть, соромно зробилось,
Що були так забруднились.

Дуже я ліпить люблю

Узялася я до діла
Пластилін в руці змісила.
Подивися-но, дружок:
Вже готовий колобок!

Він і ротик має –
Тільки не співає…
Дуже я ліпить люблю!
Я ще й вовчика зліплю,

Зайчика вухатого,
Мишку вайлуватого.
А лисички я не хочу,
Щоб не з’їла колобочок…

Перестаралася

Наша Алла,
Наша Алла
Шар великим надувала.
Дула, дула — Передула…

Хлоп! —
Із великого такого
Не лишилося нічого.
Мама засміялась:
Ти перестаралась!

Бублики

Ой смачні,
Ой смачні
Бублики у Тані:
Медяні,
Запашні,
З маком ще й рум’яні!

Медяні,
Запашні
Танечка поїла,
А для нас
І для вас
Дірочки лишила.

У слона болить нога

У слона болить нога,
Слон сьогодні шкутильга
Гостював комар у нього,
Наступив йому на ногу.

Вовчик та лиска

— Де ти, лисонько, була?
— Повертаюся з села.
— Добре гостювалось?
— Без хвоста зосталась.

Грак

Захотілося граку
З чорного стать білим.
Тричі входив він в ріку,
Тричі мився з милом.
А коли пилюку змив,
То ще більше почорнів.
— Кепське мило! — карка грак. –
Та чи так?

Чапля

Сонце вмилося в ріці.
Засіяли промінці.
Все одразу пробудилось.
Ожило, заметушилось.
Лиш в затоці чапля боса,
Довгошия, довгоноса,
Під крилечко дзьоб уткнула —
На одній нозі заснула:
Цілу нічку жабенята
Не давали чаплі спати

Левенятко

Це левенятко головате
Таке мале, а вже вусате.

Перехитрила

Від блискавки й грому
Лисичка тікає.
А грім все гуркоче,
А дощ припускає.
Ніде ні билини —
Поорані ниви.
Куди заховатись
Лисичці від зливи?
Аж дивиться:
ржава стоїть борона.
— Під нею сховаюсь! —
Рішила вона.
Сховалась і рада:
— Хай дощик іде! —
Не кожна ж краплина
На мене впаде!

ЗИМОНЬКА –ЗИМА

Зимова пісенька

Зимонько, де ти?
На мети замети.
Ми тебе стрічатимем.
З лижами й санчатами,
З ковзанами на льоду…
А зима гука: — Іду!

Прийшла зима.

Сніжок у полі, у долині,
І на дорозі, й на горі.
На червонястій горобині
Стрічають зиму снігурі.
Останній лист злетів з берізки,
На білу ковдру тихо впав…
Він золотим знайомим блиском
Недавню осінь нагадав.

Перший сніг

То не зорі
Неозорі
Засіяли на просторі,
Кружать угорі.—
Білі-білі
Заметілі
На дерева посивілі
Впали у дворі.
А сніжинки-
Холодинки,
Зіроньки і намистинки
Стеляться до ніг.
Сніг пухнатий,
Наче вата,
Жаль по ньому і ступати —
Білий, чистий сніг.

Пригода з Дідом Морозом

В нас ялинка лісова,
Молода, хороша
І її всю покрива
Срібляна пороша.
Під ялинку лісову
Вати ми поклали,
Нарядили, як живу,
Іграшками вбрали.
— Ну й веселі ж малюки!
Дід Мороз гукає.—
Разом з вами залюбки
Вдарю гопака я.
Та як вдарив гопака.
Що аж парко стало.
Потекла з лиця ріка,
Борода відпала.

Снігобуд

Снігобуд! Снігобуд!
Наробили ми споруд.
Носить сніг дітвора —
У дворі росте гора.
З снігу робимо цеглини
Кладемо високі стіни.
Ти замерз? Ану ходім
Будувати сніжний дім!

Прилітайте під вікно

Сніг-сніжок!
Сніг-сніжок!
На снігу сліди пташок.
Це горобчики стрибали,
Мабуть, їстоньки шукали
Та поживи, бач, нема
Замела усе зима…
Ой ви, пташки куцохвості.
Наші друзі, наші гості,
Прилітайте під вікно —
Є в кормушці вам пшоно.

Песик помагає

Підмітає зранку
У дворі Мар’янка,
Чисто підмітає.
Песик вийшов на поріг
І хвостом змітає сніг —
Песик помагає.

Слідопит

В дворі, в саду,
Навколо хати
Я по слідах
Шукаю брата.

Вперед, вперед
Іду сміливо —
Спочатку вправо,
Потім вліво…

В дворі, в саду,
Навколо хати —
Ніяк знайти
Не можу брата:

Він так наплутав,
Що, похоже,
І сам себе
Знайти не зможе!

Лижі

Дівчинка Люда
Лижі вдягла.

Лижі великі,
А Люда мала.

Люда на лижах
Стоїть несміливо:

Хилиться вправо,
Хилиться вліво.

Лижі роз’їхались.
Людочка: — Ах! —
Добре, що палиці
Є у руках…

На санчатах

Я лечу,
лечу,
лечу
Накатаюсь досхочу.
Все униз,
униз,
униз —
Мимо сосен і беріз.
Мимо сосен і беріз
На галяві
зупинивсь.
Я веду,
веду,
веду.
Саночки на поводу,—
Бо з гори санчата мчать,
А на гору —не
хотять…

Вітер
Ой на річці вітер
Лід до блиску витер.
Ні сніжинки- Порошинки
Не залишив вітер.

Ой ти, вітер-вітер! —
Як нам не радіти:
Ти хороший,
Ти пригожий,—
Ковзанку нам витер.

Я морозу не боюсь

Я морозу не боюсь! —
В кожушину одягнусь.
Хай мороз не злиться —
Я у рукавицях.
Хай мороз не коле так —
В мене шапка з кролика

Хай мороз не хвалиться —
Я у теплих валянцях.
Я морозу не боюсь! —
Під рогами: хрусь, хрусь…

Перші крапельки весни

Ще навколо біло-біло,
Та вже сонечко пригріло
І з-під стріхи: капу-капу! —
Прямо цуцику на лапу.
Цуцик носа підставляє,
Цуцик хвостиком виляє:
Він радіє довгожданим
Першим крапелькам
весняним.

СОНЯЧНА ПОРА

Прийшла весна

У бруньках весняні клени,
Теплий вітер повіва.
Наче щіточка зелена.
Пробивається трава.

На горбочку перші квіти
Голубенькі-голубі.
І пушок почав біліти
Біля ставу на вербі.

Сонце ніжне, полум’яне,
Далина така ясна.
Це прийшла до нас кохана
Наша радісна весна.

Струмочок скаче

Струмочок скаче,
Все скік та скік.
Сміється й плаче
Гірський потік.

Потік до річки
Спішить, дивись:
Змією стрічка
Все в’ється вниз.

А річка в море.
І так віки:
Над морем — гори,
В горах — струмки.

Дівчинка

Сонечко весняне
Встало з-за села.
Пробудилась рано
Дівчинка мала.

Дивиться в віконце,
Радісна, ясна,
Наче промінь сонця,
Мов сама весна.

Бантики в косички
Вплетено як слід,
А рум’яні щічки,
Наче сонця схід.

Сонечко лишається

Біля сонечка, вгорі,
Плавала хмаринка,
Проти сонечка в дворі ,
Бавилась Яринка

Враз хмаринка біла
Сонечко закрила;
І Яринка засмутилась –
Губоньки скривила

Не журись Яринко,
Не на вік хмаринка;
Хмарка розпливається ,
Сонечко ж – лишається.

Прилетіла бджілка

Прилетіла бджілка,
Бджілка-срібнокрилка
Сіла на травиці
Склала свої крильця

– Де була, хороша?
Може, важка ноша?
Може, натомилась,
Чи з дороги збилась?

– Я й не натомилась.
З дороги не збилась.-
Сіла на травинку
П’ю смачну росинку.

Дошик, дощик

Дощик,
Дощик! —
Аж залопотіло.
Ліс і поле,
Все навколо
Дощику зраділо.

Дощик,
Дощик! —
По дорозі стука.
Ми краплини,
Мов перлини,
Ловимо у руки.

Дощик,
Дощик! —
Не дає гуляти.
Ми з ляльками,
З іграшками
Біжимо до хати.

Криниця

Ой криниця на лужку,
На зеленім моріжку.
Всюди квіти, резеда,
Лопухи та лобода.

Для малого поросяти
Лободу ми будем рвати
З лопушиного листа
Вийде чашка не проста:
Нею із криниці
Можна нам напиться!

Ой криниця чиста.
Чиста та сріблиста..
Плаває в ній сонечко.
Ніби те віконечко.

На городі

Огірки-пузанки
Поховались під листки.
А жовтаві дині
Видно в огудинні.

А гарбуз, а гарбуз
Прямо в землю загруз.
Всі відпочивають.
Всі лежать-дрімають.

Тільки соняшник не спить
На одній нозі стоїть.

Поверта він тяжко
Голову – ромашку
І, розкривши жовтий рот,
Стереже він наш город.

Починаються жнива

В груди клюнув золоті
Жайворон себе
І дзвіночком полетів
В небо голубе.

Перелякана і зла,
Полем, навмання,
Перепілка повела
Перепеленя.

Бабка райдужна, легка
Зникла з колоска,
З поля заєць утіка,
У гаю зника.

Бо мотори загули
Посеред полів,
І комбайни попливли .
Морем колосків.

Лине пісня трудова –
Починаються жнива!

Не залишу у біді

Каченята молоді
Враз побігли по воді,
Крильцями залопотіли
І у вирій полетіли.

Тільки качка сидить,
В неї ніжка болить
І крилечко перебите
їй не можна злетіти.

Плаче, плаче качка-мати:
Де ж я буду зимувати?
Каченята молоді,
Не лишайте у біді…

Я кажу: — Не плач, не треба,
Я на поміч йду до тебе.
Заберу тебе до хати,
Там ти будеш зимувати.

Рани я твої загою,
А весною, а весною
Каченята прилетять.
Ми їх будемо стрічать.
З ними ти в очеретах
Заведеш своє: ках-ках!

От маля, так маля

От маля, так маля! —
Не злякалося джмеля,
Не гукає маму,
А зняло панаму
І махає нею: —
Ну,
Тільки сплобуй, плозену!

День такий знаменний

Закінчилось літо.
Покосили ниви,
У садах доспіли
Яблука і сливи.

Вересень малечу
В класи зазива…
День такий знаменний
Раз в житті бува!

Хлопчики й дівчатка
Дуже поспішають.
У просторих класах
Парти їх чекають.

Подивіться, друзі:
Форма в нас нова! —
День такий знаменний
Раз в житті бува!

Перший день навчання.
У містах і селах.
Світить нам привітно
Сонечко веселе.

Все навкруг сміється,
Все навкруг співа:
День такий знаменний
Раз в житті бува!

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

0 / 5. Оцінили: 0

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Билиці дяді Гриця ”
Грицько Бойко
Видавництво: “Дитвидав”
м. Київ, 1958 р.

Залишити коментар

 

Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: