Чаклун
Литовські народні казки
Сказавши це, хлопчик обернувся цапком. Зав’язав батько йому на шию мотузка й повів на ярмарок
Обступили люди їх і дивуються.
– Та який же гарний цапок!
– А який веселий і пустотливий!
– Та який упертий – справжній цап!
Підійшов той хазяїн, що на Йонукаса собаку нацькував, обдивився цапка з усіх боків і купив.
– Пуття з нього мало, – каже жмикрут, платячи за цапка. – Та хай буде чим дітям бавитись.
Одв’язав батько мотузка з цапкової шиї, забрав гроші й пішов собі додому. Прийшов додому – а його син за столом сидить і книжку читає.
– А чи добре мене продав, татку? – сміється.
Батько висипав гроші на стіл. їх вистачило на якийсь час обом на харчі. Та як гроші вийшли, батько знову зажурився.
– Добре, тепер я обернуся бараном,– каже син.– Завтра ярмарок, веди мене, тату, й продай. Тільки не забудь у мене з рогів мотузочка зняти.
Вивів батько барана на ярмарок. Люди дивуються: який він жирний та яка у нього вовна біла й м’яка. Підійшла та сама жінка, що випхала тоді голодного й стомленого Йонукаса за двері. Довго вона торгувалася, хотіла якнайдешевше купити. Нарешті сторгувалися.
Веде вона барана і бурчить собі під носа:
– Піддурила-таки старого – заплатила мало, а вигоду велику матиму.
Дід одв’язав мотузка од рогів та й пішов собі додому. А Йонукас, веселий і задоволений, зустрів батька дома.
– Добре зробили тій скупій бабі,– каже він.– Хотіла іншого піддурити, а сама ні з чим залишилася.
Знову син із батьком живуть ситі й щасливі. Та прийшов день, коли й ці гроші кінчилися.
– Тепер, тату,– сказав Йонукас,– я обернуся конем. Веди мене на ярмарок, але добре продай, щоб надовго грошей вистачило. Тільки дивись, коли вже сторгуєтесь, не забудь із мене вуздечку зняти.
Аж обернувся хлопець у прегарного карого рисака. Повів батько його продавати. Тепер ще більше дивувалися люди: хвалили, торгувалися, але ніхто не купив, бо старий заломив високу ціну.
Але тут підходить пан, весь у чорному, й каже:
– Давай, чоловіче, я твого коня куплю. Скільки ти за нього просиш?
Старий назвав ціну. Пан вийняв з кишені гроші платити.
– Підставляй руки! – каже він чоловікові. Та як став сипати гроші, – та все золоті, та багато,– аж на землю стали падати. Дід кинувся їх із землі збирати й відпустив повід.
А чорний пан хап за вуздечку, сів на коня – і тільки курява знялася.
Покупець був той самий чаклун. Оглянувся батько, а вже немає ні коня, ні покупця.
І згадав старий, що вуздечку не зняв…
Сумний та невеселий повернувся він додому. А сина вдома не було.
– Нащо мені це золото, коли я сина втратив,– бідкався старий, висипаючи гроші на стіл.
А чаклун прискакав додому, завів коня в кузню й наказав підкувати його, та такими підковами, що по два пуди кожна. Коваль став підковувати.
Тут прийшла подивитися на коня жінка чаклуна.
– Конику, конику,– гладить вона коня по голові.– Як же ти упрів, весь аж піною покрився. Треба тобі хоч вуздечку зняти.
Не встигла вона вуздечки зняти, як кінь обернувся на хлопчика. А в ту мить чаклун влетів у кузню. Та хлопчик обернувся на ластівку й випурхнув надвір.
Чаклун обернувся шулікою й кинувся наздоганяти ластівку.
Ластівка побачила вікно в одній вежі й влетіла туди. А в тій вежі була маленька кімнатка, в ній сиділа старенька бабуся – льон пряла. Бабуся встала й зачинила вікно перед самісіньким носом шуліки. Шуліка потарабанив дзьобом у вікно та й полетів собі геть. Ластівка обернулася знову на хлопчика. Все розповів він бабусі про чаклуна та й просить її:
– Допоможи мені, бабусю, добре? Треба покінчити з отим лиходієм. Ось я обернуся на ячмінне зерно.
Бабуся набрала ячменю в фартух і посипала на подвір’ї. А одну зернину ногою притоптала. Коли це де не взявся індик і кинувся те зерно клювати. А тут із-під бабиної ноги лисиця як шасне – схопила індика за горло й розірвала. Лисиця знову на хлопчика обернулася, а замість старої бабусі хлопець побачив перед собою молоду красуню. Вона обняла його, поцілувала та й каже:
– Дякую тобі красно за те, що ти чаклуна знищив. Ти визволив увесь мій палац, бо його заворожив чаклун.
І дівчина розповіла, як той чаклун убив її батька, а її взяв собі за дружину. Та вона не слухалася його, і чаклун обернув її в стару бабусю й посадив у вежу льон прясти.
Заворожена гора обернулася в пречудовий палац, з’явилися в ньому люди. Хлопець привіз до палацу свого батька, згодом одружився на красуні й зробився господарем того великого маєтку.