Чаклун

Сказавши це, хлопчик обернувся цапком. Зав’язав батько йому на шию мотузка й повів на ярмарок

Обступили люди їх і дивуються.

– Та який же гарний цапок!

– А який веселий і пустотливий!

– Та який упертий – справжній цап!

Підійшов той хазяїн, що на Йонукаса собаку нацькував, обдивився цапка з усіх боків і купив.

– Пуття з нього мало, – каже жмикрут, платячи за цапка. – Та хай буде чим дітям бавитись.

Одв’язав батько мотузка з цапкової шиї, забрав гроші й пішов собі додому. Прийшов додому – а його син за столом сидить і книжку читає.

– А чи добре мене продав, татку? – сміється.

Батько висипав гроші на стіл. їх вистачило на якийсь час обом на харчі. Та як гроші вийшли, батько знову зажурився.

– Добре, тепер я обернуся бараном,– каже син.– Завтра ярмарок, веди мене, тату, й продай. Тільки не забудь у мене з рогів мотузочка зняти.

Вивів батько барана на ярмарок. Люди дивуються: який він жирний та яка у нього вовна біла й м’яка. Підійшла та сама жінка, що випхала тоді голодного й стомленого Йонукаса за двері. Довго вона торгувалася, хотіла якнайдешевше купити. Нарешті сторгувалися.

Веде вона барана і бурчить собі під носа:

– Піддурила-таки старого – заплатила мало, а вигоду велику матиму.

Дід одв’язав мотузка од рогів та й пішов собі додому. А Йонукас, веселий і задоволений, зустрів батька дома.

– Добре зробили тій скупій бабі,– каже він.– Хотіла іншого піддурити, а сама ні з чим залишилася.

Знову син із батьком живуть ситі й щасливі. Та прийшов день, коли й ці гроші кінчилися.

– Тепер, тату,– сказав Йонукас,– я обернуся конем. Веди мене на ярмарок, але добре продай, щоб надовго грошей вистачило. Тільки дивись, коли вже сторгуєтесь, не забудь із мене вуздечку зняти.

Аж обернувся хлопець у прегарного карого рисака. Повів батько його продавати. Тепер ще більше дивувалися люди: хвалили, торгувалися, але ніхто не купив, бо старий заломив високу ціну.

Але тут підходить пан, весь у чорному, й каже:

– Давай, чоловіче, я твого коня куплю. Скільки ти за нього просиш?

Старий назвав ціну. Пан вийняв з кишені гроші платити.

– Підставляй руки! – каже він чоловікові. Та як став сипати гроші, – та все золоті, та багато,– аж на землю стали падати. Дід кинувся їх із землі збирати й відпустив повід.

А чорний пан хап за вуздечку, сів на коня – і тільки курява знялася.

Покупець був той самий чаклун. Оглянувся батько, а вже немає ні коня, ні покупця.

І згадав старий, що вуздечку не зняв…

Сумний та невеселий повернувся він додому. А сина вдома не було.

– Нащо мені це золото, коли я сина втратив,– бідкався старий, висипаючи гроші на стіл.

А чаклун прискакав додому, завів коня в кузню й наказав підкувати його, та такими підковами, що по два пуди кожна. Коваль став підковувати.
Тут прийшла подивитися на коня жінка чаклуна.

– Конику, конику,– гладить вона коня по голові.– Як же ти упрів, весь аж піною покрився. Треба тобі хоч вуздечку зняти.

Не встигла вона вуздечки зняти, як кінь обернувся на хлопчика. А в ту мить чаклун влетів у кузню. Та хлопчик обернувся на ластівку й випурхнув надвір.

Чаклун обернувся шулікою й кинувся наздоганяти ластівку.

Ластівка побачила вікно в одній вежі й влетіла туди. А в тій вежі була маленька кімнатка, в ній сиділа старенька бабуся – льон пряла. Бабуся встала й зачинила вікно перед самісіньким носом шуліки. Шуліка потарабанив дзьобом у вікно та й полетів собі геть. Ластівка обернулася знову на хлопчика. Все розповів він бабусі про чаклуна та й просить її:

– Допоможи мені, бабусю, добре? Треба покінчити з отим лиходієм. Ось я обернуся на ячмінне зерно.

Бабуся набрала ячменю в фартух і посипала на подвір’ї. А одну зернину ногою притоптала. Коли це де не взявся індик і кинувся те зерно клювати. А тут із-під бабиної ноги лисиця як шасне – схопила індика за горло й розірвала. Лисиця знову на хлопчика обернулася, а замість старої бабусі хлопець побачив перед собою молоду красуню. Вона обняла його, поцілувала та й каже:

– Дякую тобі красно за те, що ти чаклуна знищив. Ти визволив увесь мій палац, бо його заворожив чаклун.

І дівчина розповіла, як той чаклун убив її батька, а її взяв собі за дружину. Та вона не слухалася його, і чаклун обернув її в стару бабусю й посадив у вежу льон прясти.

Заворожена гора обернулася в пречудовий палац, з’явилися в ньому люди. Хлопець привіз до палацу свого батька, згодом одружився на красуні й зробився господарем того великого маєтку.

Сторінки: 1 2 3