Чаклунка Гидота

Далеко в лісі жила стара зла чаклунка Гидота. Колись у молоді роки вона робила людям багато поганого. Але чим старшою ставала, тим менше в неї залишалося сил на чаклунство. Нарешті, Гидота стала такою старою, що навіть дрібні пакості забирали в неї багато сил.

Але чаклунка не збиралася з цим миритися. У старовинній книзі злих заклинань вона прочитала, що є спосіб повернути молодість. Для цього потрібно було зварити зілля з щойно зрізаного волосся молодої дівчини.

«Умившись цим зіллям, стара чаклунка перетвориться на молоду дівчину, а дівчина – на стару», – йшлося у книзі.

Чаклунка Гидота поклала в кишеню зачарований камінчик, зібралася з силами і вирушила до міста, до людей. Щоб люди не впізнали Гидоту, вона закуталася в хустку та плащ.

Діставшись до міста, Гидота підійшла до будинку, де жила дівчина на ім’я Таїна. Дівчина була сиротою – її батьки загинули, коли вона ще навчалася у школі.

– Тебе ніхто не шукатиме! – злісно посміхаючись сказала чаклунка Гидота. Вона витягнула з кишені чарівний камінчик і кинула його в дівчину.

Раптом Таїна стала маленькою, як камінчик. Чаклунка поклала Таїну в одну кишеню свого довжелезного плаща, а камінчик – в другу, і вирушила додому.

Повернувшись додому, чаклунка Гидота торкнулася камінчиком до крихітної Таїни, і дівчина знову набрала свого зросту. Гидота сказала:

– Я піду спати – дуже втомилася з дороги. Як висплюсь, прийду до тебе чаклувати. Відріжу твоє волосся, стану знову молодою, а ти перетворишся на стару бабу. Ну а поки, що сиди тут. Ось тобі скоринка хліба і вода в яєчній шкаралупі, щоб ти з голоду не померла, а то он яка худа. Ти мені потрібна живою!

Чаклунка Гидота закрила Таїну на сім замків. В кімнаті не було жодного вікна, лише кілька вузеньких щілин між дошками у стіні.

Гидота пішла, а Таїна почала думати, як їй вибратися. Раптом через щілину у стіні дівчина помітила маленьку пташку. Таїна відламала шматочок скоринки хліба і через щілину просунула пташці.

– Дякую за частування! – Сказала пташка людським голосом. – Скільки тут літаю, ніколи ти раніше не пригощала мене.

– Я тут уперше. Зла Гидота вкрала мене і притягнула сюди, – відповіла Таїна. Вона розповіла птахові про все що з нею сталося.

– Я можу тобі допомогти, – відповіла пташка. Це ж зачарований ліс, і я не проста пташка.

Вона простягнула дівчині свою пір’їнку і сказала:

– Зараз моя пір’їнка ненадовго перетвориться на ключ. Швидко відкрий ним усі сім замків і тікай!

Таїна подякувала пташці і поспішила скористатися її порадою. Вона швидко відчинила двері темної кімнати і тихо-тихенько вибігла надвір, щоб не розбудити чаклунку.

Дівчина побігла через ліс, але незабаром Гидота почула недобре, прокинулась і кинулася слідом. Вона одягла свої зачаровані чоботи-ролики, щоб наздогнати втікачку. Але чаклунка Гидота вже не була такою спритною, як у молодості, і не розрахувала свої сили. Вона зачепилася за гілки та впала. У цей час з кишені її плаща вискочив зачарований камінчик і потрапив просто чаклунці між очі. Тієї ж хвилини Гидота стала маленькою, розміром з жука. А камінчик відскочив у кущі і загубився.

Таїна щасливо повернулася додому. А чаклунка зростом з жука досі повзає десь зачарованим лісом і шукає свій камінчик. Але знайти його не вдасться – він сплив із дощовою водою у невідомому напрямку.