Черевики

Лінивий кіт лежав на колодах і грівся на сонечку, коли у двір повернулися качки.

— У вас ось чорні черевики, а я, бідненький, босий, — сказав кіт і простягнув білу лапу.

— А ти походи осінньою дорогою, як ми, поміси ногами болото і заробиш чорні черевики,— сказали качки і знову пішли.

А коли вони повернулися, кіт-лежень сказав:

— У вас ось зелені черевики, а я, бідненький, босий, — і простягнув їм білу лапу.

— А ти походи берегом біля затоки, як ми, і заробиш зелені черевички,— сказали качки і знову пішли.

А коли повернулися, кіт, уже зовсім розімлілий на сонечку, сказав:

— У вас ось жовті черевики, а я, бідненький, босий,— і простягнув білу лапу.

-А ти походи по пісочку мокрими лапами, як ми, і заробиш жовті черевички.

Так відповіли качки і знову пішли.

Але тут у двір забіг якийсь чужий страшний пес і вишкіривши зуби,— прямо до нашого кота. Той як-ак кинеться навтьоки — з подвір’я через паркан, куда ступає не дивиться. А коли схаменувся і оглянув себе, побачив на лапах чотири черевики, та всі різні: один — сірого, другий — бурого, третій — малинового, а четвертий — взагалі не зрозумієш, якогось сіро-буро-малинового кольору. Ось як безтолково він біг!