Чому грифи виглядають здобич зверху

Якось настала велика посуха. Всі річки, струмки, ставки та озера висохли. Навіть у великій річці стало зовсім мало води. Листя на деревах згорнулось і зісохлося.
Але найгірше довелося звірам. Всі птахи та звірі розбігалися і розліталися хто куди, щоб дістатися місць, де можна знайти воду. І коли таке місце знаходилося — звірі штовхали один одного, лягалися і гризлися, аби тільки відтіснити сусіда і самому напитися води.
І ось якось біля одного озерця, де лише на дні ледь-ледь виблискувала вода, зіштовхнулися тигр і дикий кабан. Тигр одразу подумав: «Якщо цей кабан нап’ється раніше за мене, мені нічого не залишиться: там зовсім мало води, на двох її не вистачить. Ніяк не можна мені пропустити його!
Так само подумав і дикий кабан: «Поступишся тигрові місцем — так ні з чим і залишишся. Води мало, і він її всю вип’є. Треба якнайшвидше кинутися вперед і випити воду, поки вона ще є».

І обидва кинулися до води. Тигр – звір сильний, та й кабан не з слабких. Хитрістю теж один одному рівні. Підбігли вони одночасно, і одне одного до води не пускають. Тигр розлютився, загрожує кабану лапою і зубами клацає. Кабан крутиться на березі, боїться тигрових зубів і намагається показати свої гострі ікла. Хоч він і менший за тигра, але не боїться його і не збирається відступати.
Поки тигр з кабаном так кружляли один біля одного, щоб не дати один одному напитися, вони збаламутили всю воду в озерці і перемішали її з багном.

А за їх боротьбою з дерева спостерігали два грифи. Вони були дуже задоволені, що тигр із кабаном сваряться. Чим більше дивилися грифи, тим більше раділи. «Здається, ні одному, ні другому не напитися, — говорили грифи. — Швидше вони вб’ють один одного. Вони вже, втрачають сили. Ось ми наїмося!»
Птахам не сиділося дома. Вони знялися з дерева і стали низько кружляти над головами тигра і кабана, шумно ляскаючи крилами і радіючи.
Розумний тигр відразу зрозумів, чому радіють грифи, коли побачив, як вони кружляють над ними. І тоді сказав дикому кабану:
— Слухай, друже кабане! Якщо ми якось не порозуміємося —ні тобі, ні мені води не напитися. Та ще й нами хтось інший зможе поживитися! Поглянь вгору? Бачиш — над нами кружляють грифи і спускаються все нижче. Хоча води й мало, давай розділимо порівну те, що є, і нап’ємося разом. Краще не ворогуватимемо — обидва від цього тільки виграємо. Нап’ємося – і розійдемося мирно.
Дикий кабан зрозумів, що тигр добре каже.
Вони почекали, доки вода в озерці осяде, напилися і розійшлися кожен у свій бік.

Так грифам не вдалося скуштувати м’яса тигра та кабана через те, що від передчасної радості вони рано почали літати над головами звірів та видали себе. Тигр із кабаном розгадали їхній задум і не стали битися, а пішли в ліс, залишивши птахів ні з чим.
З того часу грифи ніколи не літають низько, виглядаючи здобич, якщо звір ще живий. Вони кружляють високо в небі і, тільки коли бачать, що звір здох, спускаються і бенкетують на його трупі. Так вони вирішили робити завжди після того, як їм не пощастило з тигром та кабаном.

Сподобалось? Поділіться з друзями:

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад Н. Носової
Видавництво: “Наука”
1976 р.

1 Коментар
Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: