Одного разу залетів горобець на селянське подвір’я і став клювати зерно.

Стрибає горобець по траві, зернятко за зернятком підбирає, а кіт на нього з-за рогу поглядає. Дивився кіт, дивився так як стрибне на горобця! Схопив його за крило і каже:

– Непогано я зараз поснідаю!

– Що ви, що ви, пане кіт! – зацвірінькав горобець. – Невже ви збираєтеся мене з’їсти?

– А що мені, милуватися тобою, чи що? – пирхнув кіт і приготувався звернути горобцеві шию.

– Хай буде вам сором, пане кіт! – знову зацвірінькав горобець. – Адже ви забули вмитися! А хіба ви не знаєте, що і господар ваш, і господиня, і всі люди на світі спочатку миються, а потім снідають?

– І то правда! – сказав кіт і підняв лапу, щоб гарненько протерти собі мордочку.

А горобець недовго думаючи стриб в сторону! Змахнув крилами і полетів.

Дуже розсердився кіт.

– Ну ні, тепер вже мене не обдуриш! – сказав він. – Нехай люди роблять, як знають, а я спочатку буду снідати, потім вмиватися.

З тієї пори всі коти на світі миються після їжі.

Одного разу залетів горобець на селянське подвір’я і став клювати зерно.

Стрибає горобець по траві, зернятко за зернятком підбирає, а кіт на нього з-за рогу поглядає. Дивився кіт, дивився так як стрибне на горобця! Схопив його за крило і каже:

– Непогано я зараз поснідаю!

– Що ви, що ви, пане кіт! – зацвірінькав горобець. – Невже ви збираєтеся мене з’їсти?

– А що мені, милуватися тобою, чи що? – пирхнув кіт і приготувався звернути горобцеві шию.

– Хай буде вам сором, пане кіт! – знову зацвірінькав горобець. – Адже ви забули вмитися! А хіба ви не знаєте, що і господар ваш, і господиня, і всі люди на світі спочатку миються, а потім снідають?

– І то правда! – сказав кіт і підняв лапу, щоб гарненько протерти собі мордочку.

А горобець недовго думаючи стриб в сторону! Змахнув крилами і полетів.

Дуже розсердився кіт.

– Ну ні, тепер вже мене не обдуриш! – сказав він. – Нехай люди роблять, як знають, а я спочатку буду снідати, потім вмиватися.

З тієї пори всі коти на світі миються після їжі.

Одного разу залетів горобець на селянське подвір’я і став клювати зерно.

Стрибає горобець по траві, зернятко за зернятком підбирає, а кіт на нього з-за рогу поглядає. Дивився кіт, дивився так як стрибне на горобця! Схопив його за крило і каже:

– Непогано я зараз поснідаю!

– Що ви, що ви, пане кіт! – зацвірінькав горобець. – Невже ви збираєтеся мене з’їсти?

– А що мені, милуватися тобою, чи що? – пирхнув кіт і приготувався звернути горобцеві шию.

– Хай буде вам сором, пане кіт! – знову зацвірінькав горобець. – Адже ви забули вмитися! А хіба ви не знаєте, що і господар ваш, і господиня, і всі люди на світі спочатку миються, а потім снідають?

– І то правда! – сказав кіт і підняв лапу, щоб гарненько протерти собі мордочку.

А горобець недовго думаючи стриб в сторону! Змахнув крилами і полетів.

Дуже розсердився кіт.

– Ну ні, тепер вже мене не обдуриш! – сказав він. – Нехай люди роблять, як знають, а я спочатку буду снідати, потім вмиватися.

З тієї пори всі коти на світі миються після їжі.