ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу! Слава Україні!

Чому коти їдять мишей

Бірманські народні казки

Ще в сиву давнину духи – нати розділилися: один став натом котів, другий — натом мишей, третій — натом собак — кожен одержав собі справу. А сталося це так…
У ті далекі часи нати, хоч і залежали у всьому від людей (самі вони прогодуватися не можуть), нічого для них не робили. Тому й люди особливо ними не опікувалися. Минали роки. Людей на землі ставало дедалі більше. Більше ставало й натів.
Нарешті людей на землі стало так багато, що їм почало не вистачати їжі. Важко довелося й натам.
Вони вирушили за порадою до свого владики. Розповіли йому про свої труднощі і спитали, як добути їжі на всіх.

Владика натів теж не їв досхочу. Але коли дізнався про біду своїх підданих, він так засмутився, що хотів був відразу відмовитися від влади. Проте вчасно згадав, що його обов’язок — дбати про натів. І наказав їм усім з’явитися до нього через сім днів. За цей час він обіцяв щось придумати.

Нати зраділи словам свого владики, вони вірили, що він знайде правильне рішення. Але минали дні, настав уже третій день, а владика нічого не міг придумати. Він дуже засмутився, його мучило сумління. І ось владика вирішив, що якщо просто сидіти на одному місці та думати, то нічого не придумаєш. Став він спостерігати, як живуть люди, які у них звички та звичаї. Незабаром дізнався, що в людей, як і в натів, є свої вожді. Люди ставляться до них з повагою, дбають про них. Владику дуже зацікавили ці вожді, і йому захотілося дізнатись, чому прості люди поважають і годують їх.
На шостий день владика зрозумів: ці вожді дбають про людей, отже, якщо його піддані приноситимуть людям користь, то й люди годуватимуть їх. Зрадів владика своєму відкриттю. І коли на сьомий день до нього прийшли нати, він сказав:
— Нати, ви залежите від людей, але нічого для них не робите. Тому й люди не дають вам їжі. А от якщо ви постараєтеся і допоможете людям, вони віддячать вам і напевно нагодують. Відтепер треба зробити так, щоб кожен нат приносив людям якусь користь. Тоді й їжі буде достатньо.

З цими словами владика дав кожному зі своїх підданих справу: одні нати керували слонами, другі тиграми, треті буйволами. Дерева, рис, вода, птахи, свині, кішки та миші теж були підвладні натам.
З того дня нати стали допомагати людям. А люди почали годувати натів і дбати про них.
З усіх натів лише два не виконали наказу владики та забули про своїх підданих. Це були нат мишей та нат котів. Вони майже весь час грали в кості і зовсім не стежили за мишами та котами.
І поки ці нати грали один з одним, котів і мишей ставало все більше і більше. Незабаром їх розвелося так багато, що вони почали красти їжу у людей. Помітивши, що нат котів і нат мишей забули про свої обов’язки, всі інші нати доповіли про це владиці. Той закликав до себе ната котів і ната мишей і нагадав їм про їхні обов’язки. Але ті продовжували свої ігри, а про підданих і не думали.

Тоді владика знову покликав їх до себе. Нати вислухали владику і сказали так:
— Нехай наша гра вирішить долю мишей та котів. Ми гратимемо на них: якщо програє нат котів, миші будуть їсти котів. Якщо ж програє нат мишей, то коти будуть їсти мишей.
На тому й вирішили. Нати знову взялися за гру. Програв нат, який керував мишами.
З того дня коти стали їсти мишей.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

3.6 / 5. Оцінили: 10

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Сказки народов Бирмы”
Переклад О. Темофеєвой
Видавництво: “Наука”
1976 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: