Чому краб ходить боком
Григорій Усач
Була у маленького Краба
Стара і сувора баба.Лиш вийде гулять Крабенятко –
вона наступає на п’ятки:«Туди не ходи і сюди не ходи!
Зарийся в пісочок!
Не лізь із води!»А ще був у нього дід —
Найстарший на весь їхній рід.Куди Крабенятко не піде —
Стріча на дорозі діда.Старий заступає дорогу,
Хапає малого за ноги,Лякає дитину акулою,
Рибалкою дядьком Вакулою.І так від зорі й до зорі
Пильнують малого старі.Попереду суне дідусь,
Такий обережний Крабусь.Позаду чвалає бабуся,
Така невблаганна Крабуся.Нема йому волі на світі,
Хоч лізь на гачок або в сіті.І якось малий ненароком
Пішов собі іншим кроком.Убік та й убік, убік та й убік,—
Від баби і діда втік.Тепер він вже виріс нівроку,
А ходить за звичкою боком.Побачиш такого Краба,
То знай: він тікає від баби.Від баби, бабуні, бабусі,
Такої старої Крабусі.Від діда свого Крабуся…
На цьому і казочка вся.
Джерело:
“Подорож по золоті краплинки ” — Григорій Усач
Видавництво “Веселка”, Київ, 1984 р.