TOU

Чому тепер у школі учнів більше не тягають за вуха

Казки Мілоша Мацоурека

Раніше у школі все було інакше. Того, хто погано навчався чи не слухався, вчитель брав за вухо і тягав щосили раз сімнадцять, а може, навіть і двадцять шість, залежно від того, яку провину зробив учень. Деякі діти набиралися розуму раніше, інші – пізніше, але були і такі, яких тягни не тягни за вуха – все без толку. Але одного разу хлопці використали це покарання на користь, і було вирішено заборонити в школах тягати учнів за вуха. Сталося це після випадку з Цецилією, ученицею п’ятого класу «Б».

Цецилія була найменшою у класі. Вона носила кіски з бантами, сиділа на першій парті, щоб її добре було видно вчителю, тому що вона поводилася з рук геть погано. Щойно вона сідала за парту, одразу починала крутитися, кидала папірці, а часом навіть і записки, без кінця чимось шаруділа, їла під час уроку, малювала на обкладинках зошитів, підпирала долонею підборіддя, а коли пан учитель писав на дошці арифметичні приклади, робила із себе клоуна і веселила весь клас: ворушила вухами, крутила носом, запускала паперових голубів — словом, жах що витворяла! До того ж, вона погано вчилася. Повернувшись зі школи додому, кидала портфель під стіл, ф’ють — і немає її: вилітала надвір, бо літати вона любила найбільше у світі. Вона запевняла, ніби скоро стане літаючим акробатом, мандруватиме світом і прославиться більше, ніж Бріджит Бардо. Словом, молола всяку нісенітницю, а діти сміялися і казали:

– Бідолаха! Про що ти мрієш! Ти ж із двійок не вилазиш!

І справді, у неї з усіх предметів, крім географії, були одні одиниці та двійки.

А географію вона любила, знала, де знаходиться Африка, які там є міста, але коли вчитель питав її з історії, наприклад коли правив Карл IV, вона лише бурмотіла:

— Карл IV… Карл IV правив… він правив… Карл IV правив… — і більше не могла видавити з себе жодного слова.

Однокласники їй підказували, але оскільки Цецилія була дуже маленькою, вуха у неї теж були крихітні, і вона майже нічого не чула.

— Що ви там бурмочите? Я не чую! Підказуйте голосніше! – шепотіла вона.

Пан учитель дуже сердився і кричав:

— Це переходить усі межі! Де це бачено, щоб учениця так поводилася! — І він хапав її за вухо, і тягав, і тягав, тягав доти, доки вухо у Цецилії не ставало червоним, як рак. Тоді він відпускав її і казав: — Сідай, Цецилія, двійка.

Таке траплялося не лише на уроках історії. На співах було не краще. Цецилія співала так жахливо, що пані вчительці доводилося зачиняти вікно: одного разу співи Цецилії налякали коня і він понісся стрімголов, хоча клас був на п’ятому поверсі, високо від бруківки.

Цецилія співала дуже фальшиво, ніхто навіть не міг зрозуміти, що саме вона співає. Якщо, наприклад, вона співала пісеньку: «Втечу я, ластівки, разом з вами», здавалося, ніби вона співає: «Я так люблю слонів, слонів великих і добрих». Пані вчителька виходила з себе і обурено кричала:

— Це не спів, це якесь вороняче каркання!

У серцях вона хапала дівчинку за вухо, і тягала, і тягала щосили, щоб Цецилія запам’ятала мотив. Але все було марно, наступного разу Цецилія співала ще гірше, тому не дивно, що й за співи у неї завжди була одиниця та й ще з мінусом.

Якщо ви думаєте, що Цецилію це засмучувало, ви дуже помиляєтеся. Навіть на фізкультурі вона була неуважною і робила одну помилку за другою. Скажімо, коли весь клас за командою вчителя повертався ліворуч, Цецилія поверталася праворуч. Пан учитель фізкультури дуже засмучувався і кричав:

– Цецилія! Ти що, не знаєш, де право, де ліво? Покажи, яка в тебе рука права, а яка ліва! Ну, витягни вперед ліву руку!

— Будь ласка, — говорила Цецилія і витягала праву руку.

Пана вчителя аж трясло від злості! Він хапав дівчинку за вухо і заходився тягти щосили, примовляючи:

– Я тебе навчу, де право, де ліво! — і ставив їй величезну двійку.

Якщо весь час тягнути людину за вуха, то врешті-решт вони стануть більшими.

Якось Цецилія глянула на себе в дзеркало і сказала:

— До таких великих вух кіски не йдуть, треба зробити іншу зачіску.

І дівчинка зачесала волосся на вуха. Але це не допомогло: вчителі продовжували щодня тягати її за вуха, і незабаром вони стали схожі на величезні мухобійки. Хлопці показували на дівчинку пальцем і сміялися:

— Ну й вушка у нашої Цецилії! Її можна показувати на виставці.

Але то був ще не кінець. Далі було ще гірше. Невдовзі вуха у Цецилії стали великими, наче класний журнал. На вулиці перехожі оберталися їй услід, багато хто хотів її сфотографувати, і кожен питав:

— Чому в тебе такі великі вуха?

Все це було дуже неприємно, і бідна дівчинка мало не плакала. Однак немає лиха без добра: несподівано Цецилія почала краще вчитися, адже такими великими вухами вона чудово чула підказки навіть з останньої парти. Вона спокійно відповідала, коли народився Карл IV, коли він правив і чим знаменитий, а також де знаходиться Голодна стіна, коли був побудований Карлів міст, а коли університет.

Пан учитель історії кивав головою і досить казав:

– Правильно, Цецилія. Сьогодні ти знаєш урок. Ставлю тобі п’ятірку. Так і продовжуй.

Коли хлопці зрозуміли, що до чого, їм кортіло глузувати з Цецилії.

— Мабуть, мати вуха завбільшки з класний журнал не так уже й погано, — казали вони. — У цьому є переваги.

Сторінки: 1 2 3 4

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.8 / 5. Оцінили: 4

Поки немає оцінок...

Джерело
“О бегемоте, который боялся прививок”
Сказки

Мацоурек Милош

Видавництво: “Махаон”

Москва, 2016.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: