Чому в перепела короткий хвіст

Піймала лисиця у високій траві перепела і каже йому:

— Любий перепеле, розсміши мене, а то я тебе з’їм!

Зрадів бідолашний перепел і відповідає:

— Випусти мене із своїх зубів, лисичко-сестричко, я виконаю твоє бажання.

Відпустила лисиця перепела. Привів він її в село. Тут біля старої-старої юрти баба доїла корову, а недалеко від неї дід стругав ножем великий ціпок.

Сів перепел бабі на голову.

Побачив дід птаха і закричав:

— Не ворушися, стара, зараз я перепела вб’ю.

Розмахнувся дід щосили та як гахне бабу ціпком по голові.

Стара упала, дійниця з молоком перекинулася на неї. Зареготала лисиця, а потім стала просити перепела, щоб він ще налякав її.

— Добре,— погодився перепел.— Заплющ очі і йди за мною. А коли я закричу «га-га-га!» — тоді розплющ.

— Гаразд,— сказала лисиця і заплющила очі.

Привів перепел лисицю прямо до каравану верблюдів . А попереду каравану йде чабан  з беркутом та собаками.

— Га-га-га! — закричав перепел.

Розплющила лисиця очі, побачила собак з беркутом та й кинулася тікати. А собаки за нею. На щастя, по дорозі трапилася ховрахова нора і з-під кущика вискочив заєць. Лисиця шаснула в нору, а собаки погналися за зайцем. Тільки це і врятувало лисицю.

Віддихалася вона, висунула носа з нори.

Перепел підлетів, питає її:

— А що, лисичко-сестричко, чи задоволена моєю службою? Відповідає лисиця:

— Любий перепеле, я до того злякалася, що навіть оглухла. Сядь мені на носа і говори голосніше.

Сів їй перепел на носа — тут лисиця і схопила його зубами.

Бачить перепел — смерть прийшла, і закричав:

— Лисичко-сестричко! Постривай хвилинку. Виконай моє останнє прохання. Скажи, як звали твого батька.

— Мангіт! — відповіла лисиця, роззявивши рота. Хитрий перепел і полетів собі.

Та лисиця встигла відкусити в нього кавальчик хвоста. Ось чому в перепела короткий хвіст.