TOU

Чому вода в морі солена

Норвезькі народні казки

У давні-давні часи жили на світі два брати один – багатий, другий – бідний.

Батьки їхні померли, а перед смертю наказали їм усю спадщину порівну між собою розділити. Та старший брат був жадібний та лукавий. Забрав він собі все батькове добро, а молодшого брата ні з чим з дому прогнав.

Ось так і вийшло, що один брат як сир у маслі катається, а другий – з хліба на воду перебивався.

Підійшло різдво. У старшого брата харчів всяких до свята припасено, а у молодшого в хаті ні крихти немає.

Тут дружина і каже йому:

– Сходив би ти до свого брата, попросив би чогось заради свята, щоб і ми могли Різдво як усі добрі люди справити.

Прийшов бідняк до старшого брата і став просити у нього хоч якої-небудь їжі на свято. А багатій йому відповідає:

– Ох, і набрид ти мені, брате! Все ходиш, клянчиш!..

А у мене не харчевня. Ну та добре, так і бути, дам я тобі до Різдва свинячий окіст. Але тільки з умовою: куди я тебе пошлю – туди ти відразу  підеш і перечити мені не станеш.

– Гаразд, я на все згоден, – говорить бідняк.

Жбурнув тоді багатій йому окіст і закричав:

– Іди ти, брате, до чорта в гості, і щоб я тебе тут більше не бачив!

– Ну що ж, я від свого слова не відступлюся, – відповідає бідняк.

Взяв він під паху свинячий окіст і попрямував до чорта в гості.

Йшов бідняк весь день, а до вечора дійшов до якоїсь дивовижної хатинки. З віконець світло небачене ллється, а біля стайні якийсь дід з довгою бородою дрова для дровітні рубає

– Вечір добрий! – каже бідняк.

– І тобі добрий вечір! – відповідає дід. – Ти куди це, проти ночі, йдеш?

– Іду я до чорта в гості, та ось тільки не знаю, чи туди шлях тримаю?

– Ну, як що так, то ти в акурат на місце прибув. Заходь в хатинку, там самого чорта застанеш і все його кодло.

Тільки перед цим хочу тобі одну пораду дати. Як увійдеш, тут всі чорти відразу до тебе кинуться і стануть просити, щоб ти їм свинячий окіст продав. Вони дуже до свинини охочі. Так ти свій окіст ні за які гроші не віддавай, а проси за нього ручний млинок, що стоїть за дверима.

Млинок цей чарівний. Що побажаєш – того він тобі намеле. А підеш назад, я навчу тебе, як його запускати і як зупиняти.

Подякував бідняк діду за добру пораду і увійшов до чорта в будинок.

Як старий сказав, так все і вийшло.

Тільки переступив бідняк поріг, всі чорти і чортенята кинулися до нього, обступили і давай канючити, щоб він їм свинячий окіст продав.

– Я, сам збирався зі своєю старою свининою на Різдво поласувати, – говорить бідняк. – Але вже коли вам така потреба, беріть окіст, а мені за нього отой старий млинок дайте, що за дверима стоїть.

Став чорт викручуватися та ухилятися, тільки бідняк твердо на своєму стояв, і довелося чортам млинок віддати.

Вийшов бідняк з хатинки і запитав старого дроворуба, як йому з цим млинком управлятися. Дід його і навчив:

– Коли захочеш млинок в хід пустити, поверни ручку і скажи:

“Ручка, крутись! Млинок, мели!”

А треба буде його зупинити – знову поверни ручку і скажи:

“Ручка, не крутись! Млинок, зупинись!”

– Дякую, дідусю, за науку! – сказав бідняк і поспішив додому зі своїм чарівним млинком. Тільки як не поспішав він, а раніше півночі додому не добрався. Увійшов він в хату, а жінка на нього накинулася:

– Де це тебе носить? Сиджу я тут з ранку голодна і холодна. Ні дров вогонь розвести! Ні крихти в скрині, щоб різдвяну кашу зварити!

– Не сумуй, жінко! – відповідає бідняк.

– Ходив я по своїх справах, а шлях був не близький. Дивись, що я тобі приніс.

Поставив він млинок на стіл і звелів, щоб він намолов і свічок, і каші, і свинини, і пива, і різної іншої поживи для різдвяної вечері.

А як намолов млинок всього вдосталь, повернув бідняк ручку і сказав:

“Ручка, не крутись! Млинок, зупинись!”

Млинок зупинився.

Жінка тільки очі витріщила, а після стала допитуватися у чоловіка, де він цей млинок взяв. Тільки чоловік їй нічого не розповів.

– Чи тобі не байдуже, – каже, – де я його взяв? Бачиш, меле на славу, ну і буде з тебе!

Справили бідняк з жінкою Різдво, а на другий день покликали старшого брата і всіх односельчан і задали багатий бенкет.

Всі на бенкеті їли, пили вдосталь, танцювали, тільки старшому братові не до веселощів було, заздрість його гризла. Сидів він від злості чорніше хмари і все думав: “Звідки це братові таке багатство привалило? Вчора тільки приходив до Різдва клянчити, а нині он які бенкети задає, точно він граф який або король!”

Підсів він до брата, підлив йому вина і каже:

– І який чорт тобі все це добро приніс? А той посміхнувся хитро і відповідає:

– Та той самий, до якого ти мене в гості посилав! Тільки після п’ятої чарки зашуміло у молодшого брата в голові – і він все братові про чарівний млинок розповів. І задумав багатій цей млинок собі роздобути. Довго переконував він брата, і під кінець погодився той продати йому млинок за триста талярів. Продав і навчив його, як з млинком управлятися, а як зупиняти не сказав. Приніс багатій млинок додому, а на другий ранок говорить дружині:

– Ти піди на луг, подивися за косарями, щоб вони працювати не лінувалися, а обід я сам зготую.

Ось підійшла пора обідати.

Поставив багач млинок на стіл і звелів скоріше молоти кашу, молочного киселю та оселедця смаженого.

Сторінки: 1 2

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4 / 5. Оцінили: 5

Поки немає оцінок...

Джерело:
“Асбйорнсен П.К. — На схід від сонця й на захід від місяця”
Видавництво “Карелія”, м. Петрозаводск, Росія, 1987.
Переклад з норвезької на російську – А. Любарская
Переклад на українську — Tales.org.ua

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: