ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Чорна корова

Корейські народні казки

Жила собі дівчинка. Звали її Ме Фа. Коли їй виповнилося дев’ять років, померла її мати. Ме Фа залишилася з батьком. Вона готувала йому обіди, чистила одяг, прибирала в кімнатах і завжди була слухняною та уважною.

Кожного ранку дівчинка вибігала у двір з торбинкою проса. Побачивши її, голуби і ластівки сідали біля її ніг. Ме Фа насипала птахам зернята проса і, доки вони клювали, слідкувала, щоб сусідська кішка не скривдила яку-небудь пташку. Скоро голуби і ластівки так звикли до дівчинки, що клювали зерно прямо з її рук.

Так Ме Фа і жила, поки батько не одружився з жорстокою і лінивою жінкою. А в тієї жінки була дочка — теж жорстока і лінива. Її звали Ен Фа.

Мачуха і Ен Фа не любили працювати. Цілими днями вони крутилися перед дзеркалом, приміряли різне вбрання і завжди буркотіли на Ме Фа.

Вони примушували її працювати з ранку до пізнього вечора. Ме Фа чистила рис, ходила в ліс за хмизом, слідкувала за вогнищем, прала і крохмалила білизну, полола город, поливала квіти, вивітрювала циновки.

Якось у місті було призначене урочисте свято. Гінці їздили вулицями, зупинялися на перехрестях і сурмили, оголошуючи:

— Народе Сеула, слухай! Через десять днів наш король в супроводі своєї свити пройде вулицями Сеула від Західних воріт до Східних, від Західних до Східних! Зустрічайте свого короля! Будьте веселі й чепурні, веселі й чепурні!

З того дня бідній Ме Фа доводилося працювати навіть вночі. Вона вміла добре шити, і мачуха наказала їй зшити святковий одяг для себе і для Ен Фа.

Нарешті прийшли святкові дні.

Мачуха і Ен Фа встали вдосвіта і до обіду приміряли своє святкове вбрання. Вдень вони пішли дивитися на процесію короля. А щоб Ме Фа не надумала теж піти на свято, мачуха поставила перед нею цілу міру з неочищеним рисом і чан з-під води, який вже давно порозсихався.

— Ось,— сказала мачуха,— очистиш до заходу сонця весь рис і заллєш чан водою. Та гляди, щоб рис був очищений до останнього зернятка, а чан щоб був наповнений водою до самого верху.

І, сказавши так, мачуха разом з Ен Фа вийшла.

Заплакала Ме Фа. Хіба може одна дівчинка зняти пальцями лузгу з цілої міри зерна, та ще й залити водою розсохлий чан!

Та не довго плакала Ме Фа. Не було в неї часу для сліз. Вона сіла на циновку і взялася за роботу. Не минуло й хвилини, як дівчинка почула над собою якийсь шум. Вона підняла очі і побачила багато голубів. Вони трохи покружляли над головою Ме Фа, опустилися до її ніг і одразу ж почали очищати рис своїми дзьобами.

Ме Фа не встигла й озирнутися, як побачила перед собою купку чистого, білого, прозорого рису. Дівчинка так зраділа, що ледве не забула залити водою розсохлий чан. Вона побігла до криниці, набрала відро води, вилила її в чан і знову побігла до криниці, а, повернувшись, побачила, що чан порожній. Вся вода з нього витікла, бо чан був увесь в тріщинах.

Знову заплакала Ме Фа. Адже якщо вона не виконає наказ мачухи, то ця зла жінка зживе її зі світу.

Раптом дівчинка почула чийсь веселий свист. Вона витерла сльози і побачила, що на даху будинку зграю ластівок. І кожна ластівка тримає в дзьобі грудочку глини. Не минуло й години, як всі тріщини були заліплені глиною. Чан тепер не протікав, і Ме Фа залила його водою.

Коли Ме Фа закінчила всю роботу, вона почула звуки гонга і удари в барабан. Це розпочався хід короля по вулицях Сеула.

Ме Фа швиденько переодягнулася у свій простенький, але добре накрохмалений одяг, і побігла на вулицю.

Такого урочистого свята вона ще ніколи не бачила. Тридцять два скороходи несли парадні королівські ноші. На скороходах були яскраві жовті костюми і дуже високі шапки. Попереду йшли сурмачі й барабанщики. Позаду, за ношами, йшла королівська варта із срібними дзвониками і цимбалами, флейтами і віялами. А далі за вартою простували високопоставлені сановники. На них були високі капелюхи, прикрашені малиновими китичками і різнокольоровим пір’ям. За сановниками йшли слуги. Вони несли скрині із запашними напоями, всілякі солодощі і фрукти. Короля дівчинці побачити не вдалося: він сидів на ношах, які були закриті з усіх боків шовковими ширмами. Та Ме Фа була дуже задоволена тим, що вона бачила таку красиву процесію, чула прекрасну музику, вона була зачарована королівськими воїнами.

Коли ж мачуха і Ен Фа повернулися додому, Ме Фа вже встигла переодягнутися у свій старий одяг. Мачуха побачила, що рис очищений, а чан налитий водою. Від цього вона ще більше не злюбила дівчину. А Ен Фа весь час хвалилася:

— Якби ти знала, яке там все було красиве! Як грали королівські музиканти! Як всі милувалися моїм прекрасним вбранням!

На другий день королівська кавалькада знову мала пройти вулицями Сеула.

І знову всю ніч Ме Фа шила святкове вбрання мачусі і Ен Фа.

Опівдні, перш ніж поїхати з дому, мачуха сказала Ме Фа:

— Поки не виполеш бур’ян на городі і в саду, не смій заходити до будинку.

І знову бідна дівчинка залишилася одна. Вона сиділа на землі і не знала, що їй робити: бур’яну на городі і в саду було стільки, що одна людина і за тиждень не впорається.

І раптом в саду з’явилася чорна корова. Вона подивилася на Ме Фа великими добрими очима і швидко почала їсти бур’ян. Минуло зовсім небагато часу, а всі грядки і клумби були чисто виполотими.

Сторінки: 1 2

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.5 / 5. Оцінили: 2

Поки немає оцінок...

Джерело:

“Корейські народні казки“

Переклад – О. Килимник, І. Килимник

Видавництво: Компас

Київ, 1993 р.

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: