Чорногуз та орач

Настала осінь. Розм’якла від дощів земля.
Селянин запріг коней та й поїхав сіяти
озимину. Орав до полудня поле, спини не
розгинаючи, потім засіяв і заборонував.
Додому повернувся вже поночі.

– Де ти так забарився? – питає його жінка.

– На полі; хоч і натомився дуже, але з усім
упорався. Посіяв пшеницю, і, коли буде добра
погода, матимемо добрий урожай.

Потому селянин повечеряв смачно й ліг
спати. Взавтра знову подався на поле –
полагодити[39] огорожу, аж бачить: зграя
журавлів хазяйнує на ньому – дзьобає
пшеницю.

Заболіла орачеві душа, і він закричав
розпачливо:

– Хіба для вас я сіяв? Ну, начувайтеся! І
заходився ставити на полі сільця.

– Агей, ходіть-но сюди, побалакаємо! Але
журавлі налякалися й не підходили. Тоді

орач полагодив огорожу та й подався
додому. А вдосвіта знову попростував на
поле.

– Ану ж гляну, хто там упіймався… А
глянувши, зрадів:

– Так вам і треба, поганці! Що заробили, те й
маєте!

В кожне сільце впіймався журавель. Орач
почав їх виплутувати й кидати в мішок. Коли
це підходить до одного сільця, а -там,
замість журавля,- чорногуз.

– Що ти тут робиш? – питає орач.

– Ой, чоловіче добрий! – залементував
чорногуз.- Відпусти мене на волю. Не карай
мене. Я не журавель, я не дзьобав твого зерна.
Я чорногуз, їм черв’яків, гадюк та рибу.
Ніколи й зернини в рот не 5рав, не порпався
на твоєму полі. Я спокійний і поважний птах,
добрий господар і нікому не чиню зла.
Поглянь на [40] мене – я не такий, як журавлі, я
іншого кольору. Тож відпусти, благаю тебе!
Присягаюсь – я ніколи не робив тобі шкоди.

– Може, ти й справді не журавель і не
дзьобав зерно на моїм полі,- каже орач.- Може,
й справді ти чорногуз, спокійний і поважний
птах. Але чому ти був поміж них? Я спіймав
тебе на своєму полі, як і журавлів. То й тебе
спіткає їхня доля, не нарікай і не проси.

Але сказав так орач, аби тільки налякати
чорногуза, бо знав, що той і справді не робив
шкоди. І, зібравшись додому, випустив птаха
ще й напутив:

– Лети собі здоровий, та більше не водися з
такими, а то трапиш у халепу. Цього разу тобі
пощастило, а вдруге може не так скінчитися.
Отож водися завше з гарними й поважними
птахами, а від поганих тікай подалі. Затямив?

Переляканий чорногуз полетів до свого
гнізда. Відтоді він, забачивши журавля,
летить від нього геть. [42]