Чи солодкий мед

А ще розповідають таке. Одного разу прийшов Алі Мухамед у гості до Адам-хана. А той сидів за столом і їв хліб з медом. Побачивши бідного сусіда, мерщій сховав хліб, а мед сховати не встиг.
“Ну, не біда, – думає, – самого меду він багато не з’їсть!”
Так подумав, а вголос сказав:
– Ти, мабуть, меду не хочеш?
– Ні, – відповів Алі Мухамед. – Я їм мед тільки липовий, мигдалевий, акацієвий, а також луговий, степовий, лісовий, гірський, а ще… – Перерахувавши всі відомі йому меди, Алі Мухамед додав: – А іншого меду я і в рот не беру! – Він присунув до себе слоїк, понюхав і визначив:
– Квітковий! Саме цей я найдужче люблю!.. Добрий! Запашний!.. Солодкий!.. – Так він примовляв, пхаючи мед у рот ложку за ложкою.
Адам-хан нарешті не витримав.
– Ти б не їв так багато меду! Кажуть од нього серце болить.
– Чиє? Твоє? – спитав Алі Мухамед.
А збираючись іти додому, він додав:
– Ніколи не думав, що можу з’їсти стільки меду – надто він солодкий! Та, побачивши, яке в тебе кисле обличчя, відчувши, як гірко в тебе на душі, я зрозумів, що добре тобі насолив; а коли разом їсти кисле, гірке й солоне – то й солодке не прикре!