Де були, що бачили

Якось вирішили дід з бабою світ подивитися. Сіли вони в кошик, прив’язали до нього дідові шаровари; в середині багаття розклали і почали куліш варити. З котла пара йде, просто у дідові штани дме і кошик потроху догори піднімає.

Дід вудку взяв, на гачок краплі дощові нанизав. Закинув у небо, — хмарка летить, побачила крапельки, — гам! — і з’їла. Разом із гачком. Так і ле­тять швиденько — хмарка, а за нею дід з бабою в кошику.

Над лісом пролітали — верхівки сосен на дрова ламали,

Над полем пролітали — просо на куліш збирали,

Над селом пролітали — сало на засмужку купували,

Над містом пролітали — куліш продавали.

Над Німеччиною ночували,

Над Францією пісні співали,

Над Польщею снідали,

У Швеції обідали.

А як до Англії прилетіли, відразу хмаринку свою в тумані загубили.. Висять посеред туману, не знають,
як сказати англійською “ой, мамо!“. Заліз тоді дід по штанях аж на небо, стрибнув низенько, упав височенько. Встав і (без обману) ходить по туману. Ліворуч Біг Бен виглядає, праворуч палац виринає.
Підійшов до нього, став біля порога:

— Добрий день у вашій хаті

Чи не пустите у палати?

Ми тут хмаринку загубили,

Чи ви б нам не підсобили?

Королева щось туркоче, — мабуть, допомогти не хоче.

Узяв тоді дід хворостину і почав розганяти хмарини. По туману ходить, “Гей-гей!“ говорить. Аж кошик
струснуло, — це хмаринка прокинулася і побігла. Дід думкою за кошик зачепився і летить трохи віддалік, а
баба йому куліш на менших хмаринках просто до рота пускає. Летять, відпочивають, ніяких пригод не
чекають.

Аж назустріч їм хмара велика. Рот відкрила, зачеплену хмаринку з’їла. А за нею ще більша хмара
біжить. І цю з’їла.

Летять дід і баба все швидше і швидше. А хмара перед ними все більшає і більшає. Сердиться, що кошик до неї привішено, і все темнішає, темнішає. Несподівано як гримне! Як блискавкою в землю гупне! І раптом — розплакалась. Так з дощем і на гачок наживлені краплини випали. Дід у решето дощику набрав, вогонь у кошику залив, і почали вони вниз спускатися.

Гуп! — і на свою хату впали. Поки на ноги зіп’ялись, вже всі сусіди зібрались. Стали дід з бабою ложки діставати, друзів заморським кулішем пригощати. І я там була, воду з друшляка пила. Про куліш люди смачно казали, а мені не дісталось.