ukraine

Друзі! Ми щиро надіємось що у цей надзвичайно важкий час для нашої країни казки допоможуть вам хоч трішки перемкнутись та відпочити.

Віримо в наших воїнів! Віримо в нашу перемогу!Слава Україні!

Де найкраще місце на світі?

Казки Іванни Савицької

На порозі чепурної хатки, що вся в зелені лісу прихована, квіттям пахучим замаєна, сиділа лисичка-мати й латала синкові штанці.

Мале лисенятко простягнулося на чисто вимитих східцях, вимахуючи ліниво хвостиком. Воно було дуже непосидюще й до всього цікаве.

- Мамо! – запитало воно знічев’я. – Де найкраще місце на світі?

- Не знаю, – відповіла лисичка. – Хоч немолода я, в світі бувала мало. Знаю лиш густий ліс, гайок зелений біля броду й поле, от і все. А світ, кажуть, великий…

Лисенятко думало-думало, а далі, стрибнувши між кущі, пішло шукати найкращого місця у

світі.

Йде воно, йде та зустрічає зайчика.

- Скажи мені, зайчику-братику, де найкраще місце на землі?

- Не знаю, не бачив, хоч сам цікавий, – відповів зайчик. – Коли хочеш, ходімо вдвох на розшуки, буде відрадніше.

От вони й пішли.

На березі прудкої річки зустріли бобра, як той старанно будував собі гатку.

- Бобрику-братику, – заговорили. – Покажи нам найкраще місце на світі, ми втомилися і не знаємо, куди йти.

От бобрик думав-думав і сказав:

- Либонь не близько оте місце, друзі. Та про нього частенько балакають і розказують чудові казки. Піду і я з вами на розруки, коли ваша ласка.

Ідуть вони громадою годину, може, й дві, аж на зустріч виходить їм сарна. Така гарна, струнконога, з лагідним поглядом.

- Куди поспішаєте, любенькі друзі? – спитала, а довідавшись, що вони шукають найкращого місця на світі, й собі приєдналася до громади.

Під вечір звірята зайшли в густий ліс. Подалися доріжкою в гущу і здалеку побачили старого-старого ведмедя, що дрімав біля своєї огорожі.

- Добрий вечір, вуйку, – гукнули вони враз. – Пожалійте, допоможіть нам. Скажіть, де найкраще місце на світі?

Старий ведмідь курив довгу люльку. Він простягнув звірятам свою волохату лапу, по – доброму забурмотів, і всім зразу стало відрадніше.

- Знаю я, – каже, – таке місце. Воно, певно, найкраще з усіх місць на світі, та ще й недалеко звідсіля. А хто з вас за поводиря?

- Я! – підстрибнуло радісно лисеня, помахуючи рудим хвостиком.

- Ось послухай, – пробурмотів ведмідь. – Веди свою громаду ось тою доріжкою прямо. Біля моїх вуликів звернете ліворуч, далі через потік, повз кущі ялівцю і тернини. Потім пройдете попри зламану берізку та вийдете на найкраще місце на світі.

Зраділи звірята. Стрибаючи на радощах, подалися відразу в дорогу. Попереду лисеня з довгою мордочкою і рудим хвостиком. За ним куцохвостий сірий зайчик, далі бобер, а за бобром сарна струнконога. Всі вони йшли назустріч найкращому місцю на світі.

Вечоріло. Під ногами стелилася тепла роса. Звірята йшли точнісінько, як велів старий ведмідь. От вони перейшли потік, минули кущі ялівцю і тернини та зупинилися біля зламаної берізки. Спочивали. Сарна втомилася і лягла на моху.

- Годі спочивати, промовило лисеня. – Ми вже недалеко від нашої цілі, рушаймо далі!

У зелені лісу прихована, квіттям пахучим замаєна, біліла здалеку чиясь хатка. Чепурна, чиста, з вимитими віконцями, що блищали в промінні призахідного сонця. Звірята обережно й цікаво підходили далі і в ту мить збагнули всю правду.

На порозі чепурної хатки сиділа лисичка-мати й латала синкові штанці.

- Тут найкраще місце на світі, – скрикнуло радісно лисеня. – Тут моя рідна хатка!

- Рідна хатка, рідна хатка, – повторили хором зайчик, бобер і сарна та чимдуж подалися до своїх криївок.

Мале лисенятко простягнулося на чисто вимитих східцях, задоволено вимахуючи рудим хвостиком.

Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.9 / 5. Оцінили: 8

Поки немає оцінок...

Залишити коментар

 



Увійти на сайт:
Забули пароль?
Немає акаунту?
Зареєструватись
Створити акаунт:
Вже є акаунт?
Увійти
Відновити пароль: