День народження кота Матроскіна

Взагалі то, ніхто не знав, коли кіт Матроскін народився. Та й сам він не знав. Тому він вирішив вибрати найкращий день у році і назвати його днем свого ​​народження.

Дядько Федір, пес і кіт якось сиділи вранці на нагрітому сонцем ганку і розмірковували. Дядько Федір каже:

– Найкращий день в  році – це Новий рік. Це і свято, і подарунки  дають.

Шарик його підтримав:

– Мені минулого року Дід Мороз такий суповий набір кісток подарував – захитаєшся!

Які ви добрі! – каже Матроскін. – Вам двічі на рік подарунки дарують – і на Новий рік, і на день народження. А мені лише один раз даруватимуть, бо мої дні співпадають.

Тоді Шарик пропонує:

– Найкращий день на рік – це тридцяте вересня. Цього дня сезон полювання починається.

– Це в тебе полювання починається тридцятого вересня, – бурчить Матроскін. – А в мене воно цілий рік триває. Тому що я на мишей полюю. Не годиться цей день.

Пішов Матроскін до Печкіна радитись. Пєчкін – чоловік практичний. Він каже:

– Треба день народження до осіннього чи зимового сезону підлаштовувати. Тоді, тобі якраз вчасно подарують теплі валянки, або непромокаючі чоботи.

– Теплі валянки та непромокаючі  чоботи і я й сам собі можу купити без жодного дня народження, – відповідає Матроскін. – А у день народження особливі подарунки дарують, неправильні. Можливо, навіть не потрібні.

– Не треба нам непотрібних подарунків, – образився Печкін. – Нам потрібні господарські подарунки: лопати там, граблі всякі, або дрова на зиму.

І тоді Матроскін вирішив:

– Чого довго тягнути? Скажу всім, що мій день народження завтра. Хай усі подарунки мені несуть. Не буду я підлаштовуватися до осіннього чи зимового сезону.

Так Матроскін і зробив. Оголосив усім, що завтра, в останній день травня, в нього день народження.

Спік Матроскін пиріг із полуничним варенням, стіл накрив різними смаколиками і усіх у гості покликав. І всі подарунки йому принесли.

Дядько Федір йому механічну мишку подарував у коробочці. Мабуть, ця мишка самому дядьку Федорові подобалася. Він сказав:

– Ти, Матроскін, її бережи, не грай у неї, бо вона зламається.

Матроскін мишку двічі завів. На третій ця несправжня мишка у справжню нірку заїхала. Тільки її й бачили.

Шарик Матроскіну фотоапарат подарував – «Полароїд». Він сказав:

– Ти наведеш його на людину, натиснеш кнопочку – і фотографія виповзе.

Матроскін відповів:

– Це неправильний подарунок. Цей подарунок для інших добрий, а не для мене. Фотографії не мої вилазять, а тих, кого я фотографую.

– Ти ж сам хотів неправильних подарунків, – заперечує Шарик. – І потім, ти ж будеш друзів фотографувати, а не будь-кого. Це і є головний подарунок – людям приємне робити.

Матроскіну заперечити  було нічого, і він промовчав.

Зате листоноша Пєчкін найправильніші подарунки подарував, найпотрібніші: дві лопати новенькі – одна для снігу, одна для городу – і граблі неношені.

Матроскін відразу на ці граблі настав. У нього величезна шишка на лобі виросла. Добре, що був лід у холодильнику і до шишки встигли шматочок льоду прикласти.

Потім усі дружно та смачно обідали. Пили молоко і співали пісеньку, яку придумав дядько Федір:

Наш Матроскін –

Старший брат,

Старший брат.

Його бачить кожен рад,

Кожен рад!

І листоноша Печкін співав цю пісеньку, хоча був старший за Матроскін у десять разів.

А ввечері Матроскін пішов у сарай свої подарунки оглядати. Подивився він на лопати, на граблі і сказав:

– Правильно кажуть: “В маю народитися – все життя маятися!”