<

Дерево з надувними кульками

Казка Бруно Ферреро. Читати українською онлайн.

Колись давним-давно за океаном, в одному невеликому королівстві щасливо жили люди.

Король Поффарбаччо та королівна Елоїза, його донька, мешкали в чудовому замку на вершечку гори.

Королівна Елоїза дуже любила гратися, співати і танцювати, але понад усе любила надувні кульки, тому замок був повен різнобарвних кульок. Вони були на вежах, на алебардах солдат, у кухні та в стайні. Зала для гостей також була вбрана кульками – червоними, зеленими, блакитними, синіми. Усі, хто приїздив до замку, мусили прокладати собі дорогу через величезні хмари різнокольорових кульок. Щойно хтось відкривав шафу, звідти вилітав рій кульок.

Одного разу до замку прибули посли зі запрошенням для короля Поффарбаччо.

– Його величність цар із Пінзімоніо має честь запросити вас і ваших найкращих лицарів на великий турнір, який відбудеться через три дні.

Король Поффарбаччо дуже полюбляв турніри (хоча зазвичай сварився із суддями, не визнаючи своєї поразки).

Він негайно почав готуватись зі своїми найкращими лицарями до від’їзду.

– Чи можна мені поїхати з тобою? – запитала Елоїза.

– Ні! Цього разу ні, вибач, я швидко повернуся. Герцог опікуватиметься царством і тобою, а ти допомагатимеш йому.

– Ні! Не треба герцога! Він старий буркотун і ніколи не хоче гратися зі мною. Ненавиджу його! А якщо… щось станеться, як я зможу тебе повідомити?

– Не турбуйся, ти зможеш знайти мене в будь-яку мить, лише тобі потрібно буде взяти пучок кульок і випустити їх із найвищої вежі. Де б я не був, я побачу їх і приїду.

Щойно розвіялась курява, яку здійняли коні короля та його лицарів, як герцог зі солдатами, наче блискавка, з’явився в кімнаті королівни.

– Яка чудова нагода! – кричав підступний герцог. – Тепер я цар! Варто, замкніть королівну в її покоях і знищить усі ці жахливі надувні кульки! Треба негайно знищити всі кульки в цілому королівстві! Потім ми збільшимо податки, а того, хто голосно сміятиметься та гратиметься – вкинемо до в’язниці!

Солдати нищили кульки з великим завзяттям. Королівна плакала та затикала вуха, щоб не чути, як лускають її кульки. Як вона могла послати звістку своєму батькові, якщо всі її кульки знищені?

Підступний Варвараджіо не знав про одну маленьку таємницю. У шафі, в якій царівна тримала свої ляльки, були таємні сходи, що вели до печери найбільшого приятеля королівни, до чарівника Порпоріно.

Це був старий хитрун, але іноді йому вдавалися чари.

Королівна відразу побігла таємними сходами до печери чарівника і розповіла йому про все, що зробив підступний герцог.

– Допоможи мені, Порпоріно!

– Є лише одна рада: маєш знайти неушкоджену кульку. Перед сходом сонця потрібно закопати її під великим деревом, що росте на подвір’ї замку та сказати чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Коли стемніло, королівна протиснулась між ґратами підземелля та побігла до міста в пошуках цілої кульки. Постукала у двері найбагатшого чоловіка в місті, але його всі кульки були теж продірявлені. Запитала м’ясника, потім пекаря, а також старого продавця іграшок, але ніхто не мав цілих кульок.

Дівчинка стукала у всі двері, перешукала найтемніші закутки міста, шукала в смітті й на ринку… Однак не знайшла жодної цілої кульки.

Уже світало, засмучена та знесилена королівна сіла поблизу селянської хатки та заплакала.

Хлопчик, який мешкав у цій хатці, почув, як вона плаче і визирнув через вікно.

– Королівно Елоїзо! Що ти тут робиш о цій порі?

Королівна все йому пояснила, а хлопчик сказав:

– Я можу тобі допомогти. Дізнавшись про те, що будуть знищені всі кульки, я сховав одну. Хотів її залишити собі, але тобі вона потрібніша!

Королівна обійняла хлопчика, взяла кульку та побігла до замку. Місяць вже ледь було видно, коли вона прибігла під дерево. Дівчинка вклякнула та закопала під ним кульку. Потім сказала чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Раптом дерево заворушило своїми гілками, і на них з’явилось багато маленьких кольорових кульок, які на очах збільшувались.

Елоїза простягнула руку, намагаючись дістати одну з них, аж тут кульки, похитуючись, нахилились до неї. За мить все подвір’я замку наповнилось кульками.

Коли зійшло сонце, різнобарвні кульки вибрались за мури замку та заполонили місто.

Люди визирали через вікна, вибігали на вулицю, щоб побачити надувні кульки, з радості плескали в долоні та співали.

Можна собі уявити злість Варвараджіо. Червоний від люті він наказував своїм слугам:

– Негайно знищить усі кульки! Усі! Жодної не залиште!

Однак попри зусилля солдатів, кульки з’являлись звідусіль і злітали в небо.

Місто потонуло в кульках, вони були всюди, а з дерева безперестанку сходили щораз нові й нові.

Герцог тупав ногами, не тямлячи себе від люті, бо його солдати не могли знищити всі кульки. Він підбіг до дерева зі шаблею, але пучок кульок впав на нього так несподівано, що він випустив шаблю з рук. Інші кульки затримувались на алебардах солдат, котрі тепер були схожі на мандрівних продавців кульок.

Дуже розлючений герцог вирішив викрасти принцесу.

– Все одно я тебе впіймаю! – кричав він, але не міг спіймати дівчинки, бо йому заважали шабля та спорядження.

У цей час далеко-далеко від міста цар Поффарбаччо їхав густим лісом і зненацька побачив кульку на гілці ялини.

– Що робить тут ця кулька? – подумав.

Коли доїхав до краю лісу, побачив що ціле його царство заповнене тисячами, мільйонами, мільярдами кольорових кульок.

Він відразу зрозумів у чому річ і помчав додому, гукнувши до лицарів:

– Царівна в небезпеці! Хутко до замку!

Коли цар в’їхав на подвір’я замку, побачив герцога, який намагався впіймати царівну та кричав:

– Ти знищила мої плани! Я хотів стати царем замість твого батька!

Поффарбаччо загородив йому дорогу своїм великим списом.

– Моя донька мала рацію. Ти справді зрадник! Лицарі, киньте до в’язниці герцога та його слуг!

Цар запросив усіх на чудовий бенкет.

Герцогу та його слугам присудили пожиттєву кару – надувати кульки для всіх дітей у царстві.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 17

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Дерево з надувними кульками

Казка Бруно Ферреро. Читати українською онлайн.

Колись давним-давно за океаном, в одному невеликому королівстві щасливо жили люди.

Король Поффарбаччо та королівна Елоїза, його донька, мешкали в чудовому замку на вершечку гори.

Королівна Елоїза дуже любила гратися, співати і танцювати, але понад усе любила надувні кульки, тому замок був повен різнобарвних кульок. Вони були на вежах, на алебардах солдат, у кухні та в стайні. Зала для гостей також була вбрана кульками – червоними, зеленими, блакитними, синіми. Усі, хто приїздив до замку, мусили прокладати собі дорогу через величезні хмари різнокольорових кульок. Щойно хтось відкривав шафу, звідти вилітав рій кульок.

Одного разу до замку прибули посли зі запрошенням для короля Поффарбаччо.

– Його величність цар із Пінзімоніо має честь запросити вас і ваших найкращих лицарів на великий турнір, який відбудеться через три дні.

Король Поффарбаччо дуже полюбляв турніри (хоча зазвичай сварився із суддями, не визнаючи своєї поразки).

Він негайно почав готуватись зі своїми найкращими лицарями до від’їзду.

– Чи можна мені поїхати з тобою? – запитала Елоїза.

– Ні! Цього разу ні, вибач, я швидко повернуся. Герцог опікуватиметься царством і тобою, а ти допомагатимеш йому.

– Ні! Не треба герцога! Він старий буркотун і ніколи не хоче гратися зі мною. Ненавиджу його! А якщо… щось станеться, як я зможу тебе повідомити?

– Не турбуйся, ти зможеш знайти мене в будь-яку мить, лише тобі потрібно буде взяти пучок кульок і випустити їх із найвищої вежі. Де б я не був, я побачу їх і приїду.

Щойно розвіялась курява, яку здійняли коні короля та його лицарів, як герцог зі солдатами, наче блискавка, з’явився в кімнаті королівни.

– Яка чудова нагода! – кричав підступний герцог. – Тепер я цар! Варто, замкніть королівну в її покоях і знищить усі ці жахливі надувні кульки! Треба негайно знищити всі кульки в цілому королівстві! Потім ми збільшимо податки, а того, хто голосно сміятиметься та гратиметься – вкинемо до в’язниці!

Солдати нищили кульки з великим завзяттям. Королівна плакала та затикала вуха, щоб не чути, як лускають її кульки. Як вона могла послати звістку своєму батькові, якщо всі її кульки знищені?

Підступний Варвараджіо не знав про одну маленьку таємницю. У шафі, в якій царівна тримала свої ляльки, були таємні сходи, що вели до печери найбільшого приятеля королівни, до чарівника Порпоріно.

Це був старий хитрун, але іноді йому вдавалися чари.

Королівна відразу побігла таємними сходами до печери чарівника і розповіла йому про все, що зробив підступний герцог.

– Допоможи мені, Порпоріно!

– Є лише одна рада: маєш знайти неушкоджену кульку. Перед сходом сонця потрібно закопати її під великим деревом, що росте на подвір’ї замку та сказати чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Коли стемніло, королівна протиснулась між ґратами підземелля та побігла до міста в пошуках цілої кульки. Постукала у двері найбагатшого чоловіка в місті, але його всі кульки були теж продірявлені. Запитала м’ясника, потім пекаря, а також старого продавця іграшок, але ніхто не мав цілих кульок.

Дівчинка стукала у всі двері, перешукала найтемніші закутки міста, шукала в смітті й на ринку… Однак не знайшла жодної цілої кульки.

Уже світало, засмучена та знесилена королівна сіла поблизу селянської хатки та заплакала.

Хлопчик, який мешкав у цій хатці, почув, як вона плаче і визирнув через вікно.

– Королівно Елоїзо! Що ти тут робиш о цій порі?

Королівна все йому пояснила, а хлопчик сказав:

– Я можу тобі допомогти. Дізнавшись про те, що будуть знищені всі кульки, я сховав одну. Хотів її залишити собі, але тобі вона потрібніша!

Королівна обійняла хлопчика, взяла кульку та побігла до замку. Місяць вже ледь було видно, коли вона прибігла під дерево. Дівчинка вклякнула та закопала під ним кульку. Потім сказала чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Раптом дерево заворушило своїми гілками, і на них з’явилось багато маленьких кольорових кульок, які на очах збільшувались.

Елоїза простягнула руку, намагаючись дістати одну з них, аж тут кульки, похитуючись, нахилились до неї. За мить все подвір’я замку наповнилось кульками.

Коли зійшло сонце, різнобарвні кульки вибрались за мури замку та заполонили місто.

Люди визирали через вікна, вибігали на вулицю, щоб побачити надувні кульки, з радості плескали в долоні та співали.

Можна собі уявити злість Варвараджіо. Червоний від люті він наказував своїм слугам:

– Негайно знищить усі кульки! Усі! Жодної не залиште!

Однак попри зусилля солдатів, кульки з’являлись звідусіль і злітали в небо.

Місто потонуло в кульках, вони були всюди, а з дерева безперестанку сходили щораз нові й нові.

Герцог тупав ногами, не тямлячи себе від люті, бо його солдати не могли знищити всі кульки. Він підбіг до дерева зі шаблею, але пучок кульок впав на нього так несподівано, що він випустив шаблю з рук. Інші кульки затримувались на алебардах солдат, котрі тепер були схожі на мандрівних продавців кульок.

Дуже розлючений герцог вирішив викрасти принцесу.

– Все одно я тебе впіймаю! – кричав він, але не міг спіймати дівчинки, бо йому заважали шабля та спорядження.

У цей час далеко-далеко від міста цар Поффарбаччо їхав густим лісом і зненацька побачив кульку на гілці ялини.

– Що робить тут ця кулька? – подумав.

Коли доїхав до краю лісу, побачив що ціле його царство заповнене тисячами, мільйонами, мільярдами кольорових кульок.

Він відразу зрозумів у чому річ і помчав додому, гукнувши до лицарів:

– Царівна в небезпеці! Хутко до замку!

Коли цар в’їхав на подвір’я замку, побачив герцога, який намагався впіймати царівну та кричав:

– Ти знищила мої плани! Я хотів стати царем замість твого батька!

Поффарбаччо загородив йому дорогу своїм великим списом.

– Моя донька мала рацію. Ти справді зрадник! Лицарі, киньте до в’язниці герцога та його слуг!

Цар запросив усіх на чудовий бенкет.

Герцогу та його слугам присудили пожиттєву кару – надувати кульки для всіх дітей у царстві.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 17

Поки немає оцінок...

Залишити коментар



Дерево з надувними кульками

Казка Бруно Ферреро. Читати українською онлайн.

Колись давним-давно за океаном, в одному невеликому королівстві щасливо жили люди.

Король Поффарбаччо та королівна Елоїза, його донька, мешкали в чудовому замку на вершечку гори.

Королівна Елоїза дуже любила гратися, співати і танцювати, але понад усе любила надувні кульки, тому замок був повен різнобарвних кульок. Вони були на вежах, на алебардах солдат, у кухні та в стайні. Зала для гостей також була вбрана кульками – червоними, зеленими, блакитними, синіми. Усі, хто приїздив до замку, мусили прокладати собі дорогу через величезні хмари різнокольорових кульок. Щойно хтось відкривав шафу, звідти вилітав рій кульок.

Одного разу до замку прибули посли зі запрошенням для короля Поффарбаччо.

– Його величність цар із Пінзімоніо має честь запросити вас і ваших найкращих лицарів на великий турнір, який відбудеться через три дні.

Король Поффарбаччо дуже полюбляв турніри (хоча зазвичай сварився із суддями, не визнаючи своєї поразки).

Він негайно почав готуватись зі своїми найкращими лицарями до від’їзду.

– Чи можна мені поїхати з тобою? – запитала Елоїза.

– Ні! Цього разу ні, вибач, я швидко повернуся. Герцог опікуватиметься царством і тобою, а ти допомагатимеш йому.

– Ні! Не треба герцога! Він старий буркотун і ніколи не хоче гратися зі мною. Ненавиджу його! А якщо… щось станеться, як я зможу тебе повідомити?

– Не турбуйся, ти зможеш знайти мене в будь-яку мить, лише тобі потрібно буде взяти пучок кульок і випустити їх із найвищої вежі. Де б я не був, я побачу їх і приїду.

Щойно розвіялась курява, яку здійняли коні короля та його лицарів, як герцог зі солдатами, наче блискавка, з’явився в кімнаті королівни.

– Яка чудова нагода! – кричав підступний герцог. – Тепер я цар! Варто, замкніть королівну в її покоях і знищить усі ці жахливі надувні кульки! Треба негайно знищити всі кульки в цілому королівстві! Потім ми збільшимо податки, а того, хто голосно сміятиметься та гратиметься – вкинемо до в’язниці!

Солдати нищили кульки з великим завзяттям. Королівна плакала та затикала вуха, щоб не чути, як лускають її кульки. Як вона могла послати звістку своєму батькові, якщо всі її кульки знищені?

Підступний Варвараджіо не знав про одну маленьку таємницю. У шафі, в якій царівна тримала свої ляльки, були таємні сходи, що вели до печери найбільшого приятеля королівни, до чарівника Порпоріно.

Це був старий хитрун, але іноді йому вдавалися чари.

Королівна відразу побігла таємними сходами до печери чарівника і розповіла йому про все, що зробив підступний герцог.

– Допоможи мені, Порпоріно!

– Є лише одна рада: маєш знайти неушкоджену кульку. Перед сходом сонця потрібно закопати її під великим деревом, що росте на подвір’ї замку та сказати чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Коли стемніло, королівна протиснулась між ґратами підземелля та побігла до міста в пошуках цілої кульки. Постукала у двері найбагатшого чоловіка в місті, але його всі кульки були теж продірявлені. Запитала м’ясника, потім пекаря, а також старого продавця іграшок, але ніхто не мав цілих кульок.

Дівчинка стукала у всі двері, перешукала найтемніші закутки міста, шукала в смітті й на ринку… Однак не знайшла жодної цілої кульки.

Уже світало, засмучена та знесилена королівна сіла поблизу селянської хатки та заплакала.

Хлопчик, який мешкав у цій хатці, почув, як вона плаче і визирнув через вікно.

– Королівно Елоїзо! Що ти тут робиш о цій порі?

Королівна все йому пояснила, а хлопчик сказав:

– Я можу тобі допомогти. Дізнавшись про те, що будуть знищені всі кульки, я сховав одну. Хотів її залишити собі, але тобі вона потрібніша!

Королівна обійняла хлопчика, взяла кульку та побігла до замку. Місяць вже ледь було видно, коли вона прибігла під дерево. Дівчинка вклякнула та закопала під ним кульку. Потім сказала чарівні слова: “Кулько, кулько, потряси деревом і принеси мені щастя!”

Раптом дерево заворушило своїми гілками, і на них з’явилось багато маленьких кольорових кульок, які на очах збільшувались.

Елоїза простягнула руку, намагаючись дістати одну з них, аж тут кульки, похитуючись, нахилились до неї. За мить все подвір’я замку наповнилось кульками.

Коли зійшло сонце, різнобарвні кульки вибрались за мури замку та заполонили місто.

Люди визирали через вікна, вибігали на вулицю, щоб побачити надувні кульки, з радості плескали в долоні та співали.

Можна собі уявити злість Варвараджіо. Червоний від люті він наказував своїм слугам:

– Негайно знищить усі кульки! Усі! Жодної не залиште!

Однак попри зусилля солдатів, кульки з’являлись звідусіль і злітали в небо.

Місто потонуло в кульках, вони були всюди, а з дерева безперестанку сходили щораз нові й нові.

Герцог тупав ногами, не тямлячи себе від люті, бо його солдати не могли знищити всі кульки. Він підбіг до дерева зі шаблею, але пучок кульок впав на нього так несподівано, що він випустив шаблю з рук. Інші кульки затримувались на алебардах солдат, котрі тепер були схожі на мандрівних продавців кульок.

Дуже розлючений герцог вирішив викрасти принцесу.

– Все одно я тебе впіймаю! – кричав він, але не міг спіймати дівчинки, бо йому заважали шабля та спорядження.

У цей час далеко-далеко від міста цар Поффарбаччо їхав густим лісом і зненацька побачив кульку на гілці ялини.

– Що робить тут ця кулька? – подумав.

Коли доїхав до краю лісу, побачив що ціле його царство заповнене тисячами, мільйонами, мільярдами кольорових кульок.

Він відразу зрозумів у чому річ і помчав додому, гукнувши до лицарів:

– Царівна в небезпеці! Хутко до замку!

Коли цар в’їхав на подвір’я замку, побачив герцога, який намагався впіймати царівну та кричав:

– Ти знищила мої плани! Я хотів стати царем замість твого батька!

Поффарбаччо загородив йому дорогу своїм великим списом.

– Моя донька мала рацію. Ти справді зрадник! Лицарі, киньте до в’язниці герцога та його слуг!

Цар запросив усіх на чудовий бенкет.

Герцогу та його слугам присудили пожиттєву кару – надувати кульки для всіх дітей у царстві.

Сподобалось? Поділіться з друзями!
Подобається!

Сподобався твір? Залиш оцінку!

4.6 / 5. Оцінили: 17

Поки немає оцінок...

Залишити коментар